avatar
Тим не менше, західне суспільство, у т.ч. т.зв. «скандинавський соціалізм», також входить у систему макронерівності, в якій видима рівність у межах «золотого мільярда» компенсується ієрархічною структурою країн, «які розвиваються». Бідність не була подолана — Захід просто частково виніс її за межі власного Метрополісу, у Третій світ. Ситуація ж на пострадянському просторі багато в чому унікальна, враховуючи її специфічну генезу: від розвинутого соціалізму стрибком через первинний капіталізм одразу до ігрового постмодерну (який в 1/6 частині світу, як не дивно, не тільки симулює, але й сам є симульованим).
avatar
Мова не йде про технології взагалі, тільки про персональні (наголошую — персональні!) автомобілі. Технології мають розвиватися і дозволити нам врешті решт колонізувати інші планети, поки ми не пожерли одне одного.

Я маю дочку (3,5 роки) і ми двічі на день долаємо 30 хв. пішки та 2 станції метро аби дістатися дітсадочка. Я міг би взяти авто в кредит, але не хочу. Справа не тільки в гонорі (не належати до тих снобів), а і в тверезій оцінці плюсів та мінусів (ремонтувати, мити, заправляти, розбиратися з нею, шукати для неї гараж тощо — не хочу)

Не вважаю такий підхід «однобоким», я його вважаю «узагальненим». Світосприйня автовласника і пішохода дійсно різниться і це можна спостерігати кожного разу як людина купує авто.
Голосую за безкоштовний цілодобовий громадський транспорт і таксі (бажано такі, де б водій був фізично відокремлений від пасажира), з надзвичайно розгалуженою мережею покриття (до кожного будинку від зупинки — не більше 5 хв. пішки). Щоб водіями брали тільки кваліфікованих людей, щоб кожного ранку перевіряли кров на вміст алкоголю.
Такі мрії :)
avatar
В народу, який не шанує своїх героїв, немає майбутнього!
avatar
Пробачте. Але я би не підходила до цього питання так однобоко. Вважаю, що не всі власники автівок, PC, iPod та інших корисних технологічних речей, є користувачами цього, бо того вимагає їхній статус чи приналежність до якихось негласних страт. Є люди, які просто цінують технологічні новинки, бо це спрощує життя та роботу. І це нормально.
Чи Ви би відмовилися від купівлі автівки, за умови що маєте на те кошти і в вашій сім'ї очікується дитина? Ви би обрали автобус аби тільки не належати до тих снобів? А дружина, що їде в переповному автобусі з магазину з купою клунків в руках і дитиною за спиною все зрозуміє… адже це заради того аби не стати одним з тих проти кого був пару років тому?
avatar
«Нульовий варіант» був би найкращим вирішення цього необдуманого вчинку пана Ющенка.

А взагалі, просто набридло постійне перекручування і переписування історії. Маніпулювання історичними подіями та персоналіями для створення певних ситуацій в політиці сьогодення! Тим більше таке невміле. Бо те, що в останній момент зробив Віктор Андрійович не приніс користі нікому… і навіть йому самому суттєвих бонусів не додав. Але цим вчинком він звів лобами:
1. Росію та Україну;
2. схід та захід нашої неньки України.
Хіба в нас немає проблем, щоб ще й штучно їх створювати?
Годі вже переписувати історію! Бо вже не знаєш хто герой, а хто злочинець і чому вчити дітей. Як Ви зможете пояснити малечі чому вчора то була людина, на яку слід рівнятися, а сьогодні просто зрадник і навпаки?
avatar
Не могу не согласиться. Не знаю только, вела ли его рука проведения или он как режиссер создавал в своих картинах то, что ставало линией его собственной жизни. Создавал ли он свои картины и потом подсознательно следовал им? Или же сами фильмы ставали ему пророчеством?.. Ведь малоизвестен тот факт, что первый сценарий к фильму «Жертвоприношение» (1985), который был задуман ещё в Москве, тоже стал для него пророческим. Так как по тому сценарию, главный герой заболел раком, и спасла его только ночь, проведённая с ведьмой. Он выздоравливает. Но приходит время отдавать долги. Герой покидает привычный комфортный уклад жизни и уходит в никуда, вместе с той же ведьмой, которая была его спасительницей. Такое условие остаться живым и здоровым. («Ведьма». Сценарий Аркадия Стругацкого). Именно во время съёмок фильма «Жертвоприношение» Андрей Арсеньевич узнаёт о своей болезни (рак лёгких). Кстати, идея фильма осталась, но сценарий был изменён. Эта картина стала для него последней. И ещё интересный факт, подтверждающий, то, что Андрей Тарковский создавая картину, как бы предсказывал будущее. Фильм был показан в начале мая 1986 в СССР, а 26 апреля 1986 г. — взрыв на ЧАЭС. В то время ещё не огласили о случившемся. Да, я согласна в том, что жизнь Андрея Тарковского повторила путь главного героя его фильма «Андрей Рублев». Так как считаю, что всё творчество Андрея Арсеньевича вообще плотно связано с его судьбой.
avatar
Мені здається, що перемога польових технологій на останніх виборах — абсурд, але нехай.

Врешті, коли я сказав, що Ющенко програв інформаційну війну, я мав на увазі стратегічний програш в період 2005 — 2009, а не тактичний, під час передвиборчої компанії, коли було вже запізно.
avatar
Точніше — медійні програли.

avatar
Дякую!

То Ви направду вважаєте, що на останніх виборах польові технології перемогли медійні? І що польові технології взагалі використовувались масовіше і організованіше, аніж на попередніх виборах?
avatar
Єдина більш-менш достойна книга по цьому питанню chulan-vvp.narod.ru/knigi.htm
Полуектов «полєвиє тєхнології в ізбіратєльних кампаніях»…

Термін — калька російського походження, російська версія терміну — калька американського терміну…
в українській політичній науці про подібні технології не йдеться, але на практиці вони найдієвіші.
Проблема в тому, що кожного разу коли кандидат чи партія намагалися застосувати польові технології, фунціонери дерибанили всі вкладені в кампанію кошти…
avatar
Перепрошую, це і є відповідь на моє прохання розшифрувати термін?
avatar
Термін «польові технології» — це скоріше політологічний сленг, принаймі він зустрівся мені в практичній діяльності… Це ціла «релігія», яка виросла з «культу» технології «Від дверей до дверей». Американці придумали…
-Кандидат має особисто ходити по вулицях і спілкуватися з виборцями?
… так. Це ідеальний варіант у кампаніях до 20 тис. виборців.
avatar
Нажаль.
avatar
Не розумію, що має означати «діалог, який викликає у виборця правдиві почуття» та «технологія… коли ти звертаєшся до „свого“ виборця особисто». Кандидат має особисто ходити по вулицях і спілкуватися з виборцями? Чи мається на увазі звичайний передвиборчий тур Україною з виступами зі сцени та концертами? Якщо друге (бо перше виглядає химерно), то чи Ви впевнені, що цей тур хоч якось вплинув на результати голосування (і навіть більше — що саме він переміг медії)?

Доречі, термін «польові технології» — Ваша особиста знахідка (принаймні гугл його не знає — www.google.com/search?hl=en&client=firefox-a&rls=org.mozilla%3Auk%3Aofficial&q=%22%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%96+%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97%22&aq=f&aqi=&aql=&oq=&gs_rfai=).
avatar
Так, тема «технічного апокаліпсису» перекочувала хіба що в популярне кіно-антиутопію. Структурно цей процес відповідає заміні модерну постмодерном, який відмовився від концепції модерного суб’єкта, який активно перетворює світ, і не в останню чергу технічними засобами. Втім, з різних таборів роздаються голоси про те, що проект модерну ще ховати рано. Рольф Петер Зіферлє, зазначивши, що критику техніки можна було б сприймати як музику, що з різною тональністю супроводжує індустріалізацію, й не ставитись до неї більш серйозно, ніж до поширених в усі часи нарікань на падіння моралі, в ХХ ст. виділяє три лінії оцінки техніки як автономної й відчуженої від людини сутності: 1) «консервативну» критику «модернізму» (Фрідріх Георг Юнґер), яка наполягає на відновленні «первинних людських потенцій» (Ганс Йонас); 2) «героїко-реалістичне» прийняття сучасного технічного світу «як долі», яку треба осилити» (Освальд Шпенґлер, Ернст Юнґер, пізніше Ханс Фрайер, Арнольд Гелен и Гельмут Шельськи); 3) неомарксистську критику техніки (теорія відчуження раннього Карла Маркса, Франкфурстська школа – «від Герберта Маркузе до Юргена Габермаса»), яка наполягає на прогресивному завершенні проекту модерну й повному підпорядкуванні техніки, економіки й суспільства розуму. Цікаво, що такий представник другої лінії, як Ернст Юнґер, з самого початку чужий утопічним побудовам «раціоналістів» (героїко-реалістичне прийняття техніки у нього означало визнання принципу небезпеки основою нового світового ладу), у пізньому періоді своєї творчості частково «еволюціонував» в напрямку першої лінії оцінки техніки, при цьому напряму зайнявшись описом стратегій опору диктату «постісторичного» суспільства особистого комфорту. Адже «в комфорті Левіафан став ще страшнішим» («Через лінію», 1950), більше того, сьогодні його непереможність ілюзорна, однак саме у цьому її сила…
avatar
Крім того, у сприйнятті автомобіля як статусного символу Маршал Маклюен вбачає вияв ери електрики, яка прийшла на зміну ері механізації й стандартизації, вищими втіленнями якої є автомобіль та конвеєр і яка, навпаки, стирає всі розрізнення між людьми. А ми з нашими «кишеньковими суперменами», здається, ще не дійшли й до рівності ери стандартизації й безкласових суспільств, одразу опинившись у ієрархічному суспільстві – за ознакою наявності автомобіля, черевця й солідного банківського рахунку.
avatar
Польові технології — це технологія роботи з виборцем, коли ти звертаєшся до «свого» виборця особисто. Медійні технології створюють образ, під який вбудовується виборець. При цьому в медійних технологіях виборець — це Вася Пупкін, медіа не знає ПІП свого «глядача», не має змоги отримати зворотну реакцію виборця, а отримує т.з. громадську думку від усередненого образу. Думка виборця не враховується, вона пропадає, і цей процес призводить до втрати мотивації голосувати «За» (політичного лідера, партію і т.і.). Усереднений виборець голосує «Проти»…
Напроти польові технології — це діалог, який викликає у виборця правдиві почуття — підтимки(чи непідтримки)дії, особи, інституту.
Я не говорю зараз про агітаційну складову медіа і польових технологій, а скоріше про змістовну. В кінці кінців це просто Інструмент…
avatar
Щодо невтручання влади підтримую на 100%, влада своїм перстом повинна лише «освятити» конструктивне рішення…
А от з тезою про передачу суперечливих питань у відомство історичної науки, то тут є певні проблєми:
1 Справжні, фахові історики не мають впливу на суспільство, бо немає у їх інструментарії «механізму спрощення» до рівня тези, яка б сприйнялася більшістю українців.
2 Історична наука наразі (за деяким виключенням )знаходиться у «користуванні» не професійних науковців, а «завгоспів» і «рішал» від науки, які лояльні до пануючого в країні режиму. Вони будуть ставити інтерес «корпоративний»(іноді власний)вище інтересу науки.
3 Навіть найпрофесійніші Історики, люди почасти тенденційні і їх висновки будуть завжди йти у звязці з їх особистими поглядами.

Думаю в медіа епоху «тепличні умови для вироблення курсу суспільного примерення» мають творити «медійники» та політехнологи…
avatar
Що Ви маєте на увазі під «польовими» технологіями?
avatar
Дякую за коментар! Проте, якщо говорити про виборчі кампанії останніх 5 років, перемогу здобували сили, котрі будували передвиборні моделі на основі популістських заяв, виконувати які ніхто не збирався. Піпл схавав у 2004, 2006, 2007 роках. Проте вибори 2010 були переломними, в плані перемоги «польових» технологій над «медійними». Тому питання про першонеобхідність медійного дискурсу є дискусійним…
Якщо дивитися у майбутнє, то для побудови модерного «проекту Україна» варто взламувати ментальні коди українства, і перепрограмовувати їх на нові — інші…
Інструментом для цього є ЗМІ та польові технології, які використовуватимуться зацікавленою в модерному проекті владою.