Quantum Satis

Як же ти мене болиш Більше ніж Quantum Satis Тебе немає, хоч зі мною спиш, Хоча хотів би  й переспати У душі напруга на двісті двадцять, я єдина, хто не вмерла від струму і б"є ним більше ніж Quantum Satis і вени твої як струни Зараз я така як не снилось Ому, Скільки ще зможу опиратись? Можливо, ти знаєш якісь закони, що дозволять не електризуватись? Я кудись в цьому світі плила, по дорозі розгубила весла Quantum Satis твого тепла і я як котушка Тесла Розбити вікна, ...
Читати далі →

Ключ

Будь моїм особистим ключем від усіх захованих дверей і замків Там де зліва дико болить і пече. там ключ  чужий підійти не зумів… Шукала його у синьому морі, як голку загублену в сіні, і хоча воно і тепле й  прозоре, не пускають під воду  очей твоїх тіні… . Пусти мене, чуєш, дай трошки напитись солоним вином по ранах зліва,  Скажи  мені як же навчитись? Жити в статусі «неважлива»?... . Болить невимовно серце тендітне, кричить тихенько до тебе «не муч» Пусти його в море і во...
Читати далі →

Stocking.com.ua повідомив чому мягка іграшка Лунтик так подобаеться дітям?

Лунтик — іграшки для розширення кругозору Інтерактивні іграшки лунтик допоможуть діткам в освоєнні нових знань. Малюк Лунтик потрапив на Землю з Місяця. Тому друзі так його і прозвали. Цей герой відомого мультфільму є родичем земних бджілок. Друзі Лунтика оцінили по достоїнству його добродушність і чуйність. Лунтік — іграшка зроблена по відомому всім дітям мультфільму Лунтик на «Стокинг» завжди прийде на допомогу тому, хто її потребує найбільше. Іграшка лунтик стане добрим другом і товарише...
Читати далі →

Ірма і кам'яні очі

Майже документальна історія, заснована на долі чернівецької художниці, яка померла у Чернівцях у шістдесяті роки. Ірма мала рудо-зелені великі очі на вузькому маленькому обличчі. А в лівому оці був собі такий вогник, колись назвала вона його чи то російською, чи українською — психа, так сусіди називали собачку у дворі, яка всіх веселила. Ірма любила малювати той ледь помітний вигин брови, який робив погляд граючим, потойбічним, трохи божевільним. Начебто, ось просто собі жіночка, а ось цей ви...
Читати далі →

Два дні

Я нічого тебе не питатиму, Лиш прошу тебе приїжджай, твої сльози у хвилі ховатиму, Й заварю твій улюблений чай . Ти стоятимеш одна на березі  Цілих два неповторних дні І в душі моїй щось оселиться  Ніби втопиться в червонім вині . Руде сонце спалює нутрощі, І втече за морський горизонт Ти серйозність моя й мої пустощі, Моє перемир'я й мій фронт На пісочку відбилися п'яточки  Від вгрузлих сплетених ніг, А на ніжках залишились цяточки Від піску, що відтерти не встиг Руде со...
Читати далі →

Памяті Друга

Смерть завжди потворна, вона завжди непрохана, неочікувана… але власна господарка нашого життя. Ніколи не знаєш коли вона увірветься в твоє життя і вирве частинку твоєї душі, забере назавжди і залишить тільки порожнечу. Заочна зустріч з нею мов стіна, яка виникає просто перед твоїм носом, коли ти біжиш, набравши звичного темпу, кудись по своїх справах. Вона зявляється просто перед твоїм лобом за секунду до удару. Ти влітаєш в неї з розгону, врізаєшся всім своїм тілом, застрягаєш душею. Це нео...
Читати далі →

01

-         Що буває зі стаканчиками?-         Вони потрапляють в руки до хороших людей, їх наповнюють ароматною кавою з ваніллю чи карамеллю, а густа молочна пінка лоскоче тобі щічки, кажуть що це приємно. Тебе несуть високо над землею, гріють руками, цілують.-         А потім?-         А потім викидають у смітник.-         Чому?-         Тому що люди такі, на жаль, такі. Вони користуються тобою, а коли ти їм не потрібен викидають у смітник. З нього тебе забере інша людина, яка вкине до ще більшо...
Читати далі →

Смерть Леся (киевские попугайчики)

Я не сторонник взглядов Олеся Бузины, всё гораздо хуже — я сторонник свободомыслия, — опции, которую надо испытывать всё время. Хотя бы для того, чтоб выявлять по визгу узколобых кандидатов в господинчики твоих мыслей и твоей жизни. Рассказ написан мной в начале января этого года. Был зимний вечер, написал его и забыл. Он остался в ноутбуке, которым никогда не пользуюсь. А сегодня через столько месяцев включил и увидел рассказ на рабочем столе. Перечитал, посмотрел ленту, и вдруг оказалось, что ...
Читати далі →

СІЄСТА ХЕМІНГУЕЯ

Хочу зняти собі дівку на ніч,  Зняти з плечей намолений карабін  І не стріляти більше ані в птахів, ані в людей,  Бо ні ті, ні інші того не варті.  І тут, на цьому краю землі,  В долинах, де сонце вічно сходить,  Згадую свято, яке завжди зі мною,  Юну індіанку із племені дакота,  Яку я кохав, коли був молодим.  Вона називала мене не Ернестом,  і навіть не Хемом,  А просто Білолицим.  Водила пальчиком по нічному небі,  Тицяла ним у жовтувате молоко медового місяця,  Лукаво смі...
Читати далі →

Букинист

Це оповідання написав у березні 2013 року. Тоді всі говорили про книгарні, а я чомусь згадав іншого чернівецького букініста. Днями він помер. З цієї нагоди публікую тут: Его птичий профиль мелькает иногда в городе. Он одевается всегда по-советски. А это удивительный стиль, когда человек почти сливается с пространством. Поэтому блеклое пятно его пальто, например, в февральско-мартовской слякоти и не выделишь из городского пейзажа. А если выделишь, то только потому что оно еще серее и бурее. Ко...
Читати далі →