Подорожній нарис

Виплеск емоцій нарешті порушив спокій мого сірого життя. Шампанське, поруч подруга-авантюристка. В руках білети до найсолодшого уїк-енду. Так приємно робити собі подарунок і нічого не чекати від інших. І бути гордою за нас, простих дівчат, що шукають пригоди.Ранковий Київ. Я майже не спала, бо думки розбігались і заважали зустріти сон. Хвилювання дає зрозуміти що вже час їхати до аеропорту. Очі злипаються. На вулиці ще не встигла висохнути роса, і холод пробирає до мурашок. Повсюди вирує приємни...
Читати далі →

Весна 2019

ПітиЛюди шукають можливості зблизитись, але все одно залишаються на відстані. Що їм постійно заважає?.. Я зараз маю думати не про це, а про виваженість свого рішення. Чи найкращим виходом буде, так ось по-англійськи, піти? Ну, тут очевидно братимуть сумніви, а все ж плутані думки мої повертаються до початку: не можна наблизитись. Ніяк. Краще піти, не попереджаючи нікого, не викликаючи заперечень чи жалю, бо й так ніхто не чує. Серед плутанини думок, серед життєвих позицій точно тут не знайдеш се...
Читати далі →

Відсутність

     Весною є такі запах і світло, від яких божеволієш. Суміш чогось оголеного з чимось ще достатньо ніжним. Це не червень, який безсоромно кричить налитою зеленню. Прихована ніжність квітня інтригує більше, вона нетривкою загадковістю висмоктує останні сили, що, здавалось, потрібні для щоденних справ. Вона забере своє, так само легко, сумішшю запаху цвіту із фарбами блідо-бузковими, білими, рожевими заляпає твій погляд, проникне в повітря, і ти вже не зможеш їй перечити. Вона перемогла, ця весн...
Читати далі →

Катастрофа

Каждый раз, когда я встречал его, то невольно вздрагивал, так выделялось его лицо на общем фоне. Странно, это чувство напоминало мне вот какое: будто ты идешь и внезапно видишь свое отражение в витрине или зеркале машины. Никогда не бывает, чтоб это не удивило тебя, совпало с представлением о том, как должно быть… Всегда удивляешься этому чужому облику, и, кажется, даже сам ты не в состоянии прочитать мысли, спрятанные за усталым безразличным выражением.Точно так же этот человек никогда не выгля...
Читати далі →

Как правильно играть на рояле

Этот человек умер в доинтернетную, не очень внимательную эпоху девяностых. И в общем-то мало кто его вспоминает. Время от времени мы пересекались в городе. Всегда выделял его, непонятно почему. Посмотришь и что-то царапнет. Говорили, что он чрезвычайно талантлив. Меня не слишком занимала классическая музыка, которая так занимала его. Поэтому мне трудно было оценить именно этот его талант, но что-то в нем цепляло.Однажды я пришел о чем-то договариваться с ним в музучилище. Это было раннее утро, в...
Читати далі →

Верность цикадам

  Купил когда-то сборник восточной поэзии. Гривны за две, наверно. Китайская классика, японская. Просматриваю, думаю, какой интересный отбор делают тысячелетия. Остаются названия, вроде: «Слушая цикад в западной беседке», " Встречая рассвет у отрогов гор", «Провожая друга в дальнее путешествие». Все злободневное улетучилось, никому не нужно. А цикады остались.Продолжаю думать, и понимаю, что наверно это правильно: потому что миллионы верны чему-то понятному — тренду, статусу, успеху, ...
Читати далі →

Родина

Это историю мне случайно рассказал как-то один старый знаменитый черновчанин. Не мне одному, там было еще несколько человек, которые его не знали. И хотя он был знаменит когда-то в Черновцах, не знал его тогда и я. Мы были случайными попутчиками и слушателями. Дело было в конце девяностых. Какой-то семинар, полупустой ресторан, и вдруг оказывается, что все умеют улыбаться, все умеют травить анекдоты, но мало кто умеет красиво рассказывать. А у старика получалось именно красиво. Рассказал про Фал...
Читати далі →

Моня і Настя (Наум Гурвіц)

 Ще не так давно у газетах друкували невеличкі замальовки, нариси, фельйєтони. Людям подобалося. До років сімдесятих минулого століття, це був повноцінний газетний жанр. Подекуди він відображав час, емоції, які переповнювали людей, набагато краще, аніж газетні новини. Чесніше… Точніше… Публікую таку замальовку з чернівецької обласної преси 1968 року. По-своєму, це така маленька газетна перлинка. Тоді не були ще у моді містечкові розповіді із єврейським акцентом (що стали модними вже зараз). І це...
Читати далі →

Скнара

Наприкінці вісімдесятих, на початку дев'яностих чернівчани почали відкривати для себе ту чернівецьку спадщину, яка була прихована від них ідеологією. В спадщині тій, зрештою, не було нічого політичного, просто вона нагадувала про людей, які жили тут до 1940 року. І свідчила про те, що вони були нормальними веселими людьми, які жили звичайним життям, не страждали від того, що не будують світле майбутнє. Багато публікацій, які відкривали цю чернівецьку спадщину, інціював тоді Петро Васильович Рихл...
Читати далі →

Меню

Вечерние россказни//))Туманным осенним днем 202… го года в городе Че прикрыли последнюю бумажную газету. Отставной графоман и краебред Былянский стоял в дверях редакции, покачиваясь от горя. Одновременно он осматривал через слезящиеся хитрые глазки окружавшую архитектуру. Выходило красиво. Башенки интересно изламывались, женщины были похожи на импрессионистические силуэты. Наконец, вполне насладившись горем и торжественностью, Былянский двинул по лучшей пешеходной улице городишка, в котором боль...
Читати далі →