Родина

Это историю мне случайно рассказал как-то один старый знаменитый черновчанин. Не мне одному, там было еще несколько человек, которые его не знали. И хотя он был знаменит когда-то в Черновцах, не знал его тогда и я. Мы были случайными попутчиками и слушателями. Дело было в конце девяностых. Какой-то семинар, полупустой ресторан, и вдруг оказывается, что все умеют улыбаться, все умеют травить анекдоты, но мало кто умеет красиво рассказывать. А у старика получалось именно красиво. Рассказал про Фал...
Читати далі →

Моня і Настя (Наум Гурвіц)

 Ще не так давно у газетах друкували невеличкі замальовки, нариси, фельйєтони. Людям подобалося. До років сімдесятих минулого століття, це був повноцінний газетний жанр. Подекуди він відображав час, емоції, які переповнювали людей, набагато краще, аніж газетні новини. Чесніше… Точніше… Публікую таку замальовку з чернівецької обласної преси 1968 року. По-своєму, це така маленька газетна перлинка. Тоді не були ще у моді містечкові розповіді із єврейським акцентом (що стали модними вже зараз). І це...
Читати далі →

Скнара

Наприкінці вісімдесятих, на початку дев'яностих чернівчани почали відкривати для себе ту чернівецьку спадщину, яка була прихована від них ідеологією. В спадщині тій, зрештою, не було нічого політичного, просто вона нагадувала про людей, які жили тут до 1940 року. І свідчила про те, що вони були нормальними веселими людьми, які жили звичайним життям, не страждали від того, що не будують світле майбутнє. Багато публікацій, які відкривали цю чернівецьку спадщину, інціював тоді Петро Васильович Рихл...
Читати далі →

Меню

Вечерние россказни//))Туманным осенним днем 202… го года в городе Че прикрыли последнюю бумажную газету. Отставной графоман и краебред Былянский стоял в дверях редакции, покачиваясь от горя. Одновременно он осматривал через слезящиеся хитрые глазки окружавшую архитектуру. Выходило красиво. Башенки интересно изламывались, женщины были похожи на импрессионистические силуэты. Наконец, вполне насладившись горем и торжественностью, Былянский двинул по лучшей пешеходной улице городишка, в котором боль...
Читати далі →

Сползет

Выставил пару дней назад старые рисунки с Центральной площадью. Тогда площадь Рынок. Торговля, фланирование, самолюбование. И как раз шел через площадь и увидел с того же ракурса. И там облачка такие же кучерявые, как на гравюрах. Ну и думается что-то банальное: вроде: о, а небо всегда одинаково, фон жизни тот же. Потом мысль усложняется, почти без моего участия: нет, на самом деле земля еще больше не меняется, она неизменна, как небо, все в ней незыблемо, так крепко закручено, что потрясен, ...
Читати далі →

ПЛАНЕТИ ДНІВ

***Піти трохи далізі своїх кам’яних печер,хай навіть вони теперархітектурно-гламурні причандали.Замало пересісти на табуни залізних коней,бо все одно пересуватися планетою по колу.Закликаю душерушати в наступне,витягати сотні своїх яіз попереднього, що тримає підступно,переставити світ, щоб стала душа – Всесвітня.«Віршяк віриш» –колись прочитав десь в книзі.І стали шляхи поезіїмоєю свободоюв якій відбувся собою.В цих рядках поетичних проектівнових Всесвітівмої діалогиз Богом,моя Українамодерно-к...
Читати далі →

ДУШЕ-КОСМО-КУЛЬТУРА (добірка есе)

Лабораторію ідей дарував Бог людям, які як метафізики слів, і алхіміки пера, мають шанс на Землі сформулювати те, чого не сягала жодна думка, те, чого ще немає у Всесвіті, і збагатити душу свою, та розширити Всесвітні межі до всеможливості істини буття… ДУШЕ-КОСМО-КУЛЬТУРАСучасна людина існує в законодавчому полі держави, а її менталітет програмується суспільством на традиційний культурно-історичний зміст, в рамках пануючого релігійного вірування поточної доби. Простір для розвитку ідей о...
Читати далі →

Почтальонша

Могло показаться, после бессмысленного, путаного сна, она тормошила меня, чтоб проснулся, очнулся наконец. Разумеется, это была мысль о смерти. Она толкала иногда и в реальном сне. И тогда вскидывался от ее ледяной остроты и точности.  Но, точно так же, точно так же, она находила иногда посредине какого-то умильного счастия, где-то на вершине холма, когда в утренней дымке и тишине ты любовался на случайные полеты птиц.  С той же остротой, тем же льдом, что и во сне. И это сходство казалось вол...
Читати далі →

Єгипетські мотиви Альони Вітакової

          Якось влітку, прогулюючись  на курорті  Lázně Toušeň, випадково я  натрапила  на   незвичайну  виставку  картин.  У Склененій віллі  була експозиція  «Образи та скло»  знаної  в  Чеській  Республіці  та за  її  межами  художниці  Alena Vitáková .  Мене  сильно вразила  ця виставка  картин.           Багата  тисячолітня  історія  Єгипту  не  залишає нікого  байдужим.  Для  чеської  художниці  Альони  Вітакової  батьківщина пірамід  стала безкінечним джерелом натхнення, вся колекція б...
Читати далі →

Голос к'РАЮ

Щоразу, йдучи повз будівлю Адміністрації, мені хотілося жбурнути камінь у вікно. Причому не у якесь пересічне вікно, за яким сидять тихі клерки, а в якесь поважне, значуще, головне вікно. У те саме, де іноді з'являється нудне сановне обличчя. З'являється на секунду, на мить. А потім із гидливою гримаскою зникає у прохолодній темряві. І завжди хочеться навздогін запитати, що ж так огидно, так нудно тобі? За родом занять, до речі, добре знав, де вікно, про яке мріяв. Іноді навіть обідав у тому ...
Читати далі →