Мой глоток

Удивление, оно, как глоток. Одинаковое движение горлом. И хочется, как воды. Как-то мне попался отрывок воспоминаний Константина Паустовского, о том, как он приехал в Тбилиси, его знакомили с какими-то людьми, они выпивали, веселились весь вечер. А потом его отвели в пустую комнату, чтоб он смог отдохнуть, поспать. Константин проснулся среди ночи и ему показалось, что он из сна попал в сон. Вокруг него были какие-то странные животные с удивленными глазами. Это были картины Нико Пиросманишвили. Т...
Читати далі →

Безукоризненно

Мне часто кажется, что мейнстрим в искусстве существует только для того, чтоб разводить подполье, сопротивление, обочину)) Сам он вообще не дает вина искусства, сколько его не дергай за натруженное вымя. Но нужно что-то, чтоб быть вне его. Оттолкнуться от пошлости (того, что идет-пошло). Все черновицкие поэты, от которых осталось хоть пару строк, это в большинстве, или ребята, которых ненавидело государство (причем бессмысленно), или, которые сами ненавидели его. Они, к слову (если подумать),...
Читати далі →

Rawa Mazowiecka – piękne miasto

               Всі  чомусь  пишуть  про  відомі  міста  — Краків, Вроцлав, Варшаву, проте  в  Польщі  є  безліч  маленьких  міст,  де  туристи  можуть  добре  провести  час.               Зокрема, Рава-Мазовецька – старовинне  містечко засноване  в 1228 році на річці  Равка.  Його  візитною  карткою  є  Zamek Książąt Mazowieckich  - пам’ятка  архітектури  XIV-XVI століття.  Побудову  кам’яного  замку  розпочав  герцог  Симовит III  ще  у далекому 1355  році.                Однак, через  два ...
Читати далі →

Найбагатший чоловік у Вавилоні

                         Давні  вавилоняни  точно знали,  як  заробляти  й примножувати  свої статки  — так  вони  перетворили своє  місто  в  найзаможніше  в  стародавньому   світі.  Завдяки  книзі  Джорджа  Клейсона  «Найбагатший  чоловік  у  Вавилоні»   кожна  людина може  відкрити  для  себе  закони  грошей  і  попрощатися  з порожнім  гаманцем.                  Сім  постулатів  добробуту  пана Аркада  найбагатшого  чоловіка  у  Вавилоні:Десятину  заробітку  відкладати.Складати бюджет витр...
Читати далі →

Мовчання серед проституток

Купив якось у Львові книгу Збігнєва Герберта польською. Та й забув. Взяв погортати вчора ввечері, і там про Чернівці і Целана. Хто такий Герберт? Видатний польський поет, культурна легенда часів воєнного стану і «Солідарності» у Польщі. Перекладений головними мовами, лауреат, успішний драматург та інше. Герберту подобалися вірші Целана, і він почав думати, що вони такі не схожі ні на що, тому що той з Чернівців. Потім він познаймився із Даном Пагісом, якого у нас не знають, і дізнався, що ...
Читати далі →

Чорна ганьба у Чернівцях

Це оповідання не дуже відомого (та що там, підзабутого), але дуже талановитого письменника Альфреда Маргула-Шпербера. Народився він у Сторожинці у заможній родині (батько був управителем Янку Флондора). Альфред працював журналістом у Чернівцях, літератором, багато листувався із провідними письменниками Європи: Томасом Манном, Германом Гессе, Штефаном Цвейгом, Мартіном Бубером. Перекладач Аполінера та Еліота. І людина, яка описала ландшафти (людські і природні) не тільки Чернівців, але й Сторожин...
Читати далі →

Чи зникали сто картин Андієвської у Чернівцях? І чи буде тут її музей?

Сенсація, яку вчора подарували нам буковинські ЗМІ (зокрема «Молодий буковинець» і «Букньюс») про зникнення ста картин Емми Андієвської (цьогорічного лауреата Шевченківської премії) у Чернівцях виявилася трошки того… Якраз співпала вона із тим, що чернівецькому медійному середовищі обговорювалося, що не треба цих коментарів експертів і багатьох точок зору. Для сенсації і пропаганди достатньо однієї. Насправді, якщо б коментар взяли, а це справа хвилин двадцяти-тридцяти, то а) з'ясували, що карти...
Читати далі →

Чернівецька історія від вівці

Вчора мені розповіли про одну книжечку, яка має назву «Легенди Чернівців від Чорної вівці». Розповіли так, що наважився її почитати. Текст книги був куций, невеликий і мені здалося, що я його подолаю. В анонсі вказали, що книга для дітей молодшого, середнього, старшого віку та їхніх батьків. Таке широке коло підказало, що маю справу із чимось особливим. І хоч початок мені здався нуднуватим, далі пішли справжні родзинки. Мій погляд зупинивися на такій сентенції щодо Центральної площі: «На цій...
Читати далі →

У допомогу пасквилянтам та шукачам ворогів народу

Мало хто (а може й ніхто) у Чернівцях зараз знає Анатолія Шайкевича, це — успішний кіносценарист, автор багатьох доволі відомих фільмів (наприклад, «Заповіт Сталіна», «Приморський бульвар») Шайкевич і сьогодні живий. Колись він був чернівчанином і, судячи з усього, любив це місто. Трохи нижче фото відкритого листа до нього. Як бачимо, у ньому вказана навіть домашня адреса Шайкевича, Це був кінець п'ятдесятих років, тоді навіть могли вказати особисті дані «ворогів народу» (потім владу трохи попус...
Читати далі →

«Тропік Рака» у Чернівцях

І знов про журналістику. Чернівецькі журналісти читали найновішу літературу і одразу переймали ідеї. І це ставало помітним по публікаціям. У 1934 році Генрі Міллєр написав знаменитий «Тропік Рака», який вразив світ вивільненим еротизмом, який межував з порнографічностю. У 1935 році журналіст чернівецької газети вже пристосував нову ідею до простої чернівецької замальовки (тоді щодня друкували у газетах замальовки і вірші, вважалося популярним). Цитата з газетної публікації 1935 року: «Ратгаус...
Читати далі →