Дивный искусственный мир

Человек — существо, созидающее искусственный мир. Культура (духовная и материальная) — это единственное пространство, в котором способен существовать homo sapiens. Культура — пространство искусственного. Человек живет в неестественном измерении воображения и отчуждает окружающую действительность. Постепенно отраженная реальность полностью поглощает его бытие. Это значит, что в некий момент истории природа исчезнет без остатка. Человеческая культура поглотит макрокосмос — и мы не остановимс...
Читати далі →

Философия Oxxxymiron. Краткая метафизика Горгорода

Альбом Oxxxymiron «Горгород» полностью погружен в структуру мифа. Сюжетные линии и действующие лица отражают общую архитектуру «города Солнца». Боги и герои: Мэр — Зевс, гностический Демиург, «единый архитектор» и несменный господин над «сводами Метрополя», Лабиринта, «Гор-города» в форме иерархической пирамиды-зиккурата «из колечек» (уступов Чистилища). Город-гора — это священная вершина, Вавилонская башня, Олимп, божественная обитель Меру (прямое созвучие) и его земное отражение — уп...
Читати далі →

Перемишль / Przemysl

     Старовинне  місто  Перемишль  знаходиться неподалік  українсько-польського кордону  Шегині-Медика.  Це місто  має багату цікаву історію, архітектуру та славиться відомими митцями, істориками.  До  центру зручно дістатись від залізничного  і  авто вокзалів  пішки.  Так як  Перемишль  невеличкий,  по ньому найкраще пересуватись власними ногами.  Місто розташоване на пагорбах  і  вимощене  бруківкою, чимось  схоже на  Чернівці.                                                           ...
Читати далі →

Форма героя

«Муки преодоления собственных ограничений есть муки духовного роста. Искусство, литература, миф и религия, философия и аскетические дисциплины являются инструментами, помогающими индивиду переступить черту своих ограниченных горизонтов в нескончаемо ширящиеся сферы осознания. По мере того, как он переступает порог за порогом, одолевает дракона за драконом, величие божества, к которому он взывает для исполнения своего высочайшего желания, растет и распространяется, в конце концов, на весь космос....
Читати далі →

Горка Гёбеля. Тайный ход

Гагарина (бывшая Вокзальная, Банхофштрассе) — самый неприятный путь из города внизу в город вверху. Вот этот последний безблагодатный отрывочек, крутой, без деревьев, с некрасивыми домами. Всегда пыльными окнами и стенами. На моей памяти, там жила только одна красавица, и та быстро отбыла. Все остальные, кого я там знал, были люди с отягченной кармой, или с категорически отягченой кармой.Раньше, в город можно было еще выйти по Одесской. В ней был свой кайф, хотя люди жили почти на железнодорожны...
Читати далі →

Реальні ілюзії Салема Сіная

     Можна сказати, що ця історія нагадує старі добрі сімейні хроніки, у яких доля родини тісно переплітається з історією більшого масштабу (чомусь одразу в голову лізуть Буденброки, а от чому – достеменно невідомо). Ще читаючи роман можна пригадати історії інакших хлопців, які ще з дитинства гостро реагують на дійсність, мають якісь незвичні здібності (не завжди їм можна повірити, бо ж вони інакші), а потім з якихось різних причин починають модифікуватись чи розвалюватись на частинки, чи ще щос...
Читати далі →

"Далекі і близькі" Володимира Єрмоленка

     Із письмом Володимира Єрмоленка я познайомилась декілька років назад, прочитала тоді його роман «Ловець океану: історія Одіссея». Зробила навіть літературну зустріч біля Маяка на Пруті за цим текстом, так він мене зачепив, але обговорити його не вдалось, бо вже тоді намітилась тенденція, що більше приходять слухати, ніж говорити. Хоча по-своєму було цікаво розповісти про Одіссея як образ загалом. Зараз, якщо я пригадуватиму цей роман, залишиться не так сюжет чи чіткі персонажі, більше внутр...
Читати далі →

"Сліпі" Моріса Метерлінка

 Сьогодні страшенно хотілось стати режисером. Продумати виставу, перемовлятись з акторами, уявляти, як би виглядала ця п’єса на сцені якогось маленького аматорського театру. І поставити хотілось всього лиш одну – «Сліпих» Моріса Метерлінка. Я не сноб, шум навколо коронавірусу мене не дратує: у людей інстинкт самозбереження все ж. Але поки йшла порепаним центром Чернівців, зі зламаним вщент ліхтарем на Турецькій, разів зо шість чула розмови на тему. І якось спонтанно захотілось перечитати саме «С...
Читати далі →

«Історія на тлі людини» Кадзуо Ішіґуро

    Всі люблять трагедію. Точніше, всі люблять її переглядати, не переживаючи, щоб відпустити своє бажання тимчасово побути над прірвою. Тому література так часто оперує трагічним: зачепити за живе. Щоправда, якщо класики літератури використовували трагедію як засіб, за допомогою яких автор досягав інших цілей, то зараз часто в авторів трагедія радше як самоціль. До чого це я? А до того, що з півгодини назад дочитала твір сучасного англійського письменника «Залишок дня», у якому внутрішню трагед...
Читати далі →

Про Зайчика-нестрибайчика та його сміливу маму

     Десь півроку назад до мене дійшла очевидна річ: якщо мені не вистачає книг, які читаю доньці на ніч, а купляти нові й цікаві іноді не в змозі, то чому б не брати їх в бібліотеці? Так моя персона причастилась до декількох бібліотек, зокрема й до бібліотеки ім.А.Добрянського. Виявилось, що у працівників є ще й вигідний зв'язок із видавництвом «Чорні вівці», книги якого полюбились не лиш мені (звісно ритуал читання на ніч любить, в першу чергу, мама), а й моїй допитливій Мі.      Дитячі істор...
Читати далі →