Проект

Ця ідея долетіла у мою голову приблизно хвилин 15 назад. Я усвідомила слова людини, котра мене, як то кажуть, породила. Але не буду розводити те все у величезну сповідь, чи ще що… просто важливо зрозуміти таку річ: виховання дітей — справа не з легких. Кожен ладен робити це своїм шляхом, власною думкою, можливостями. Моя мама зробила це глибоко. Вона створила фразу, котра несе у собі величезну знахідку: «ти будеш великою людиною». Ну що, здавалося б, може виростити ця фраза, промов ти її мільй...
Читати далі →

Майбутнє України після АТО. Новий суспільний договір

Границы ключ переломлен пополам, А наш батюшка Ленин совсем усоп, Он разложился на плесень и на липовый мёд, А перестройка все идёт и идёт по плану... Навіть незважаючи на певні успіхи української армії на Сході, світовий осуд тупої терористичної жорстокості та фактичний перелом ситуації в зоні АТО, знову залишається якесь дивне відчуття незавершеності всієї справи. «Синдром недогорівшої покришки». Це відчуття, скоріше на рівні якоїсь «чуйки», іноді підказує, що для стратегічного розуміння...
Читати далі →

Серце

6 світлин
Художня школа
image
Складно буде покинути то все, але я вірю в те, що не варто чіплятися за минуле, аби ваше майбутнє було широким та незбагненним у  всіх його виявах! :)

Моєму першому та останньому коханню

Я чую доленосний дзвін із сЕрць народів, Десь серед неба розрізають небокрай боги. Хтось насміється чванно: «ха, про бога...», Та вже не смішно навіть стало і мені... Коли історія затихла в передгром'ї бою, Звертання лине не лише до «раціо» людей, Коли у серці щось невпинно тобі коле, Тоді пора народе, йти до душ-архей. Русини. Руські. Українці-діти. Народ, народе -  крапля в море-мі… Нас щось тримає вище ніж надвіра, То не лише останки давніх «язиків»- То щось надзЕмне, вище дещо...
Читати далі →

Мої фото атмосферних місць (особисто для мене). Зеніт

4 світлин
Ялівщина. Чернігів
image
Обожнюю фотографії, котрі потрібно проявляти і, котрі потрібно дуже обережно створювати. У цифрових апаратах для мене немає тої цінності.

Людяне тепло, або добро "бєзвозмєздно"

Як часто ви плачете від щастя? Від приємного та теплого спогаду? Просто від того, що до вас хтось звернувся з повною тепла душею? У гаммі світових почуттів, мабуть, не існує такого кольору — кольору добра та правдивості. На мою думку, кожен  із нас має вселюдське право на те, аби обирати колір до власного смаку. Тремтливо рожевий, ніжно-бузковий, яскраво червоний? Безліч, різноманіття,  край кольорів! Для мене ж, особисто, — це помаранчевий, злегка градуючий до коричневого. Теплий, ласкавий ...
Читати далі →

Українська "Айдентіті"

Запишу ще трохи для повчання власного я.(і не тільки)    -Чому це трапляється саме із нами? — Як вберегтися від болю? -Як не стати в’язнем власних хибних думок? -Чому так складно зберегти у серці вірність власному нутру?   -Зациклення на власних негараздах набуває розмірів досвітньої та грандіозної проблеми. Є купа людей, котрі живуть гірше нас. Буденщина – скажете ви? Громадська тіснота сердець – скажу я. Ми зустрічаємо щодня  багато людей, котрі потребують допомоги, але, зазвичай, бі...
Читати далі →

Переселення до місця, що краще та рідніше

У пошуках куди б се мені переселити свій блог, я відшукала «Вкурсі». Раніше мій блог, Котрий називавається «Ж, И, В, У» (живе, инакомисляче, відьомське, угрупування п.с.: моїх думок) жив собі на Гугл плюс, тепер, коли я виявила, що у списках немає України — вирішила негайно переміщатись. Тож, сподіваюсь, тут моя чудернацька і ще молода творчість знайде відгук та розуміння....
Читати далі →