Водоспади крізь спиці коліс

Відвідавши більшість водоспадів у Карпатах я вже можу скласти певний рейтинг для себе. І Манявський водоспад є безумовним лідером. Тому розробляючи маршрут для першої веломандрівки з ночівлею, я орієнтувався саме на нього. Два роки тому я вперше відвідав Манявський та Бухтівецький водоспади  і тепер вирішив повторити це, але вже у вело форматі.   Разом з двома попутниками ми завантажились у дизель до Коломиї, а згодом звідти таким же транспортом рушили до Делятина. З місця старту до Манявського...
Читати далі →

El cielo

Небо — настільки абстрактне поняття, що нам важко уявити матеріальні об’єкти у ньому. Хмари — так. Хмари теж, якщо хочте — абстрактні, їх неможливо торкнутись. Бога теж не можна торкнутись, і він теж, кажуть, у небі. Метеорити — поки не  долетіли до землі, залишивши по собі кратери, — абстрактні. Що спільного між донецькими сепаратистами, малазійським літаком і радісною дитиною з ідильного голандського містечка, що вперше подороує без батьків? Що спільного безпоcередньо у мене з голодуючими діть...
Читати далі →

Good intentions, but...

Останнім часом в інтернеті все частіше можна побачити різноманітні заклики допомагати один одному, бути добрими і т.д. Та чи буває так, що доброти забагато? Адже все, що занадто, зазвичай шкідливо. Я зараз в Кишиневі. Волонтер у дитячому таборі, який почнеться лише завтра. Чотири дні я відпочивала і насолоджувалася життям. У мене все частіше складається враження, що я не працювати приїхала, а на курорт. Працівники організації, інші волонтери, монахині, охоронець і навіть таксисти до мене супе...
Читати далі →

Просто мысли

И снова привет всем!Только что глянула на дату последней записи в блоге и пришла в ужас! Прошло больше чем пол года с момента ее написания (напечатания), а если быть точной, то 6 месяцев и 28 дней! Признаюсь честно, написала я свой «шедевр» в приступе отчаяния и даже апатии (прочитав аж сама себя пожалела). Думаю, ирония состоит в том, что людям, которые меня окружают, трудно представить меня такой. Я их не виню, ведь они хорошие друзья и рядом с ними мне хочется быть веселой и жизнерадостной пу...
Читати далі →

Проект

Ця ідея долетіла у мою голову приблизно хвилин 15 назад. Я усвідомила слова людини, котра мене, як то кажуть, породила. Але не буду розводити те все у величезну сповідь, чи ще що… просто важливо зрозуміти таку річ: виховання дітей — справа не з легких. Кожен ладен робити це своїм шляхом, власною думкою, можливостями. Моя мама зробила це глибоко. Вона створила фразу, котра несе у собі величезну знахідку: «ти будеш великою людиною». Ну що, здавалося б, може виростити ця фраза, промов ти її мільй...
Читати далі →

Майбутнє України після АТО. Новий суспільний договір

Границы ключ переломлен пополам, А наш батюшка Ленин совсем усоп, Он разложился на плесень и на липовый мёд, А перестройка все идёт и идёт по плану... Навіть незважаючи на певні успіхи української армії на Сході, світовий осуд тупої терористичної жорстокості та фактичний перелом ситуації в зоні АТО, знову залишається якесь дивне відчуття незавершеності всієї справи. «Синдром недогорівшої покришки». Це відчуття, скоріше на рівні якоїсь «чуйки», іноді підказує, що для стратегічного розуміння...
Читати далі →

Серце

6 світлин
Художня школа
image
Складно буде покинути то все, але я вірю в те, що не варто чіплятися за минуле, аби ваше майбутнє було широким та незбагненним у  всіх його виявах! :)

Моєму першому та останньому коханню

Я чую доленосний дзвін із сЕрць народів, Десь серед неба розрізають небокрай боги. Хтось насміється чванно: «ха, про бога...», Та вже не смішно навіть стало і мені... Коли історія затихла в передгром'ї бою, Звертання лине не лише до «раціо» людей, Коли у серці щось невпинно тобі коле, Тоді пора народе, йти до душ-архей. Русини. Руські. Українці-діти. Народ, народе -  крапля в море-мі… Нас щось тримає вище ніж надвіра, То не лише останки давніх «язиків»- То щось надзЕмне, вище дещо...
Читати далі →