Задум організаторів: Місцем мобілізації обрано підземний перехід під Європейською площею, кожний вихід якого приводить до знакових місць: Стадіон, НХМУ, Груша, Український дім, Хрещатик… Кожна із стін цього переходу метафорично може бути стіною важливих тем: — стіна Досягненнь — стіна Надій — стіна Пропозицій — стіна Єдності — стіна Діалогу — стіна Медіації — стіна Мрій — стіна Незгоди — стіна Прав — стіна Свободи — стіна Відповідальності — стіна Зруйнований Іллюзій ...
Читати далі →

Цей пост — реакція на публікацію Енріке Менедеса, який обурюється тим, що Україна не платить пенсії мешканцям ДНР/ЛНР. Україна зробила все що могла щоб виплачувати пенсії жителям ДНР/ЛНР. Причому, ціною тисяч життів. Інше питання — як саме це наразі реалізувати? Передавати гроші терористам з ДНР/ЛНР, а вони передадуть їх пенсіонерам? Це безглуздя. Власне, а хто сказав, що Україна взагалі щось повинна мешканцям ДНР/ЛНР? Пенсійна система України — солідарна, а не накопичувальна. Тобто...
Читати далі →

 І якщо я тоді любив самозабуття, значить, був вірним собі, бо самих собі повертає нам тільки любов.                                                                    Альбер Камю                                                            Сонячний ранок. Буддійський монах вертається з ранкової молитви. З його вуст не зникає ледь помітний усміх, схожий на усміх Будди, котрий зачаровано вдихає запахи екзотичних квітів, фіміам молитов і пряних кадильниць в храмі. Просвітлений знає ВСЕ і огл...
Читати далі →

Нарешті я познайомив цих жінок. Чечілія Галлерані привіталась до Сімонетти Веспуччі кивком голови, не відриваючи тонкі пальці від горностая. Це дві мої любові. Одна в профіль, інша ­­­– в три чверті. Одна проживає в Кракові, інша – в музеї Конде в Шантійї. Але зустрілись вони в моїй майстерні.    П’ючи каву, сидячи поруч, торкаючись мене оголеним плечем, Сімонетта запевнила нас, що змія, котра звивається навколо її шиї, не отруйна. Атмосфера майстерні, де присутній запах фарби, кардамону і кави ...
Читати далі →

Найперше, що впадало у вічі – це неправдоподібність. Правильніше сказати – нереальність того, що я побачив.Це був білий день… року Божого. Якось особливо світило сонце з неба, пропалюючи ультрафіолетом діри в атмосфері та шкірі. Озвірілий від спеки фонтан розбризкував обабіч себе дрібні бризки, як і належить фонтанові...І все.Все.Я стояв сам посеред площі, а наді мною нависала густа й липка товща водяних випарів у вигляді недосмаженого повітря, такого собі напівсирого біфштекса з кров’ю.Надворі,...
Читати далі →

Людям потрібні герої. Суспільству потрібні герої. Навіть героям потрібні герої. За час Євромайдану і АТО я знайшов свого героя. Він могутній і багатоликий, він буває сильним і слабким водночас, він любить свою рідну землю, його можна знищити, але його не можна перемогти... Рядовий Україна — це воїн, що бореться за рідну йому Україну, це волонтер, який є плечем і підтримкою для воїна, це учасник Майдану, який продовжує боротьбу за справедливість, це громадський діяч, який бореться із гідрою ко...
Читати далі →

Завжди подобався той контраст, коли лісисті гори змінюють гладенькі і ніжні полонини. Але полонини довжиною в 50 кілометрів бачити ще не доводилось. Тож стрибаємо з наплічниками у львівський потяг, де з тортом, свічками, кульками та Ягермейстером святкуємо день народження нашого кулєги. У Лемберзі невиспані і з головним болем оперативно пересідаємо на електричку до Воловця і вже за пару годин пірнаємо у похмуре та дощове Закарпаття. Здавалось, що може бути чудового, дощ, суцільний туман… Та ті...
Читати далі →

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧАУПРАВЛІННЯ МОЛОДІ ТА СПОРТУ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇФАКУЛЬТЕТ ІСТОРІЇ, ПОЛІТОЛОГІЇ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНКАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПРОГРАМА (витяг) VIIІ Міжнародної науково-практичної конференціїстудентів та молодих вчених«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ» 21 листопада 2014 рокуПОРЯДОК РОБОТИ КОНФЕРЕНЦІЇ 21листопада 2014року                        930– 1020    реєстрація учасників                 ...
Читати далі →

Це все той успіх, до котрого прагне більшість... приходиш від «успішного» дня і спиш собі вічність. ми всі так тікали від чорно-білих сюжетів, а раптом взяли й самі потрапили у халепу. Ми як фрагменти сірих фільмів. І хто сюди нас запихнув? Ніхто. Це ми самі.  Це ті, хто прагне визнання, а натомість витрачає життя на сон о 2 дня і на їжу о пів на 2 ночі...
Читати далі →

Для кожної людини своє місце. У часі, просторі, минулому й тепер. Як ті солдати ми стоїм на трапі. Й ніхто не знає, хто наступний з гри. То Доля, чарівниця. Чи чаклунка... Один-два-три — Я виберу тебе. А далі, щоби швидше шрами гоїть - Вона замовить, скаже: Так вам тре. Для кожної людини своє місце І площина своя, і місце для надій. Коли змінилась доля і коли вже годі Тоді людину кине з берегів. Для кожної людини є свій час. І свій урок… Один поміж мільйони. Можливо, той урок д...
Читати далі →