Паскудське життя або Сказання про князька

 Недавно це було і, на жаль, правда. У найменшій країні є найвіддаленіший край під назвою «КозБес», аба «БесКоз». Живуть там прекрасні люди-трударі, які продаються за суму значно меншу за 40 срібняків та вибирають не спасителя, а синсителя. Потім плачуть. До того теж плачуть. Чому? Бо життя у них паскудське.Правлять ними позмінно або Цапак, або Паскудський. Третього не дано. Вірніше давали третього до влади, але то найгірше із двох. Практично в тандемі Цапак-Паскудський реально керує перший і ке...
Читати далі →

Невідомий Іван Тобілевич (рецензія)

Невідомий Іван Тобілевич (Карпенко-Карий): листи, п’єси // Упорядкування і вступна стаття С. Бронза. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. – 576. Про книгу у якій зібрано листи сказати або майже немає про що, або сказати можна стільки, що і під одну обкладинку не вміститься. Пояснення цьому досить просте: листи – це матеріал, якій може слугувати для створення великого дослідження життя і творчості того, хто ці листи писав. І коментувати їх треба або розгорнуто, або не коме...
Читати далі →

Чорне

Є щось зачароване в стані моєму.Я вірю всьому, але віри не йму у собі.Чаклує щось темне, гримливо-страшеннеУ магії ночі у чарощах дню.Всі люди снуються, як стіни заземніМостами, шляхами, з дверей, через схил…Снують, а не ходять – немає в чом жевріть.То вже не вогонь, навіть дим не летить.Це чарощі, мабуть, якоїсь чаклункиВсе тягне і тягне мене знов туди.У хащі, в ліси, де немає «електро»Там щось гомонить із зі мною  в ту мить.Людей геть немає, не повзають кволо.Лиш я, моя думка і вітер п’янкий ....
Читати далі →

Гойдали всі. І я гойдаю

Топилася думка у власній мізерностіУ слові пустому й безвір’ї до слівВагалася завше, злітаючи в темрявіДо мрійних вершин, неозорих верхів.І що ж там знайшла думка з пороху знічена?Пустоти, нікчемність та бридкість зусиль.Для чого ж зусилля – там правди немає.Навіщо  гойдати дитину брехні....
Читати далі →

Хвороба головного мозку

Таких людей як я потрібно ізолювати від суспільства, вивішувати табличку «не торкатися» та обходити мене 10 дорогою. Я людина зі скляною вірою у світ. Чому зі скляною? Бо цю віру можна розбити як тільки щось поворухнеться у мені. Що це «щось»? Я й сама досить довго шукаю відповідь. Минають роки, а я все та ж. З віком така жорстока та іронічна схильність у мені виражається все дужче. Тож, я і прошу – відгородіть мене.Це не сповідь. Не намагання виразити себе, я к    о с о б и с т і с т ь.   Ні. ...
Читати далі →

#1

№1Чому так складно повернути людину, котра подарувала так багато щастя і болю одночасно? І чому біль, котрий вона приносила виявлявся підживлення всіх жил у тобі?Життя б’є завжди по найтендітнішому та найхиткішому. Мабуть, життя десь схоже на шкільного улюбленця — воно полюбляє знущатися зі слабших.Я ставлю це запитання у безвість, бо здається, ніхто мені не дасть на те відповіді. Вже минуло вдосталь часу, аби все це забути  і просто жити. Хоча й Жити – це не зовсім просто, бо ж є люди, котрі ли...
Читати далі →

Дитинство не йде - його вбивають інші

Взагалі то останнім часом мене хвилює багато запитань, котрі раніше викликали в мене однозначні відповіді. (Виходить раніше я знала більше, чи відчувала краще?)Принаймні, моя свідомість наразі підлягає високовольтному дресируванню, тож все починається з нуля. Навіть найпростіші істини. Світ у моїх очах перевертається грандіозно та широко. Це ставалося і раніше… проте, минувші розширення свідомості, у порівнянні з тим, що я відчуваю та думаю зараз – маячня для вигаданих мудреців.Життя навколо змі...
Читати далі →

Солнечный челн

[ Солнечный челн: противосолонь ] Идея: Smierc Polarstern Концепция: Сочетание солярной и хтонической семантики: свастика-Wolfsangel как символ духа над полумесяцем как символом субстанции. Декоративно уподобляется челну или паруснику, на котором Солнце плывёт днём по небу и ночью под землёй. Соответственно, два варианта направлений: правостороннее (посолонь) и левостороннее (противосолонь). Сохраняется внешнее сходство знака с германским молотом Тора и якорем — символом Христа. Тип: н...
Читати далі →

Хочу в гори!

«Хочу в гойи, хочу в гойи, не хочу поїзь», невпинно повторювала дворічна Катруся в ранішньому дизельному потязі до Коломиї. Я заздрив їй, адже свій перший більш менш серйозний похід в Карпати я реалізував лише після 30. А вона на в свої 2 рочки була навіть вище за мене, підкоривши гору Пруташ в Чорногорії, яка більш ніж на 300 метрів вища за нашу Говерлу. Що так тягне її в гори вже зараз, які в неї відчуття, як вона все бачить? Ці питання крутились в моїй голові усю дорогу, тож я вирішив спробу...
Читати далі →

Чотири картини

1. Тут більше ніхто не живе 2. Портрет Олександра Ройтбурда    3. — Быть призраком не всегда приятно  — Быть человеком иногда тоже [ну дуже позитивну картину намалював]  4. Поступовість...
Читати далі →