5 жовтня, йдучи вулицею Красіна у Коростені, зазирнув на місцевий базар. Перше, що впало в око, розкидані газети на асфальті поміж рядами з базарним крамом. Підняв. Це був інформаційний вісник «Ми Українці» зі слоганом «Українцям – мир і справедливість!». Газета, яку розповсюджує кандидат у народні депутати по 64-му виборчому окрузі Андрій Озерчук. Так і є. У вихідних даних – замовник Андрій Озерчук. Відповідальний за випуск — вірний друг і соратник Андрія Озерчука Іван Камінський. Нині він прац...
Читати далі →

До всіх бід українців додається ще одна – загроза екологічної катастрофи. І якщо виною економічної нестабільності та політичного розбрату є агресія сусідньої держави, то провина за екологічну недбалість повністю лежить на плечах українців. Безвідповідальність у плані сміттєсортування призводить до того, що лише 5% утворюваних відходів направляється на вторинну переробку. Решта ж захоронюється на полігонах, цим самих збільшивши їх площу вдвічі за останні 10 років. Експерти називають лише один шля...
Читати далі →

Видатний українські драматург і актор Іван Карпович Тобілевич (карпенко-Карий) народився 29 вересня 1845 році у селі Арсенівка над річкою Вись. Іван був найстаршим із дітей Карпа Тобілевича — зубожілого шляхтича,  управителя панського маєтку. Карпенко-Карий жив у Арсенівці поки батько не віддав його до повітового училища у Бобринець. 28 вересня 2014 року делегація письменників відвідала  Арсенівку. У складі делегації були Олександр Жовна, Василь Кузан (поет із Закарпаття), Володимир Шовкошитн...
Читати далі →

Хутір Надія — садиба видатного українського драматурга Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого). Він майже власноруч перетворив шмат землі у серці українського степу на мальовничу оазу, на родинне гніздо плеяди великих артистів і, насамперед, великих українців. Іван Карпович поєднував у собі селянина-трудівника і письменника-інтелігента (разом з актором-інтелігентом). На Хуторі Карпенко-Карий працював на землі і на іншому полі, менш засіяному — полі української драматургії.  Зараз Хутір Над...
Читати далі →

Слова — Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Андрія Любки Музика — Кирила Поліщука (Поль Іщук) Виступ під пам«ятником Шевченка у Кіровограді на День бібліотек, на конкурсі читців поезії Василя Симоненка у КДПУ ім. Винниченка, запис вдома :)...
Читати далі →

Стань над прірвою, розведи руки і глибоко вдихни. Ти чуєш цей запах, цю суміш свіжо зірваних фруктів, карпатських трав, та джерельної води? Так пахне яблучна Ворожеска. Та годі так глибоко дихати, в голові запаморочиться, а нам потрібно йти до озера крутою стежкою. Тут немає джипів й комерційних «матрацників», як на інших озерах, бо перші не можуть, а другі бояться, і за це я дякую тобі Творець. Можеш же коли захочеш. Сонце пірнає у воду дострибуючи до самого дна, прохолода пече на тілі, а ві...
Читати далі →

На позачергових парламентських виборах 26 жовтня 2014 року за перемогу в 64-му одномандатному виборчому окрузі у Житомирській області змагатимуться 15 кандидатів. Одні представляють політичні сили. Це: Михайло Кізюк («Демократичний альянс»), Віктор Пустовіт («Сильна Україна»), Анатолій Лазаренко (Радикальна партія Олега Ляшка), Володимир Арешонков («Блок Петра Порошенка»), Юрій Білошицький («Опозиційний блок»), Сергій Вербельчук («Блок лівих сил України»), Андрій Озерчук («Народний фронт»). ...
Читати далі →

Знаєте про такий принцип? Безболісний та дієвий. Багато людей постають перед питанням: а як же забувати щось зі свого життя, коли воно оточило тебе скрізь та не дає відступити від минулих почуттів? Це музика, улюблені речі, фото, стіл, диван, коврик, та все що завгодно, навіть вазон! Все можна окрестити знаком — «не чіпати, бо то пам'ять». І насправді, так воно і є. Але ж як бути із тим, що ці речі змушують тебе безперервно занурюватись у минувщину, у те, що вже не відіграє жодної ролі? От вона,...
Читати далі →

Нацбанк очікує зміцнення гривні до 11,70 за долар після стабілізації на Донбасі (передає УНІАН)


А ПриватБанк сьогодні порадував зниженням курсу євро до 16,30:


Читати далі →

Все повторюється в цім безглуздому житті:Почуття як дим той, що на пів хвилини.Жовта осінь, багрянІ думки…Все як мара -  у безодню лине.Шепіт твій, гарячий подих в спину,Фрази – «Я не зможу» Але ж ти живеш!«Завжди буду…» Але ж геть тікаєш!Скільки можна, любий, поясни?Все повторюється – з різним в півтонІ.Той сказав люблю, а через місяцьХтось заявить як йому пригрілосьЩось у серці – миле й  вогнянЕ.Та котіться ви під три чорти!Зі своїми рухами у невагомім складі,Зі своїм люблю у тихій гаммі…Все п...
Читати далі →