Гойдали всі. І я гойдаю
Топилася думка у власній мізерностіУ слові пустому й безвір’ї до слівВагалася завше, злітаючи в темрявіДо мрійних вершин, неозорих верхів.І що ж там знайшла думка з пороху знічена?Пустоти, нікчемність та бридкість зусиль.Для чого ж зусилля – там правди немає.Навіщо гойдати дитину брехні....
Читати далі →
Читати далі →