Почему одни горожане любят Черновцы, а другие нет? Просто некоторые смотрят на место и видят в нем данность, а другие — возможности. Кто-то изменяет среду, а кто-то встраивается в нее. «Все свое ношу с собой»....
Читати далі →

Генпрокуратура Украины по-прежнему остается на слуху у общественности. К сожалению, не благодаря собственным успехам по борьбе с преступностью. Как раз наоборот – на слуху лишь скандалы, крышевание коррупции, заказные дела и аресты прокуроров-наркоторговцев и взяточников. Печально осознавать, что после Революции достоинства эта ситуация никак не поменялась. Тем временем, Печерский суд Киева постановил возбудить два уголовных дела против самого генерального прокурора, Виктора Шокина. Петр Порошен...
Читати далі →

Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..  На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже  попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярн...
Читати далі →

Маленькими подорожами у Карпати навіяно… Це початок. Кожен може додумати, як хоче. А я поки допишу)) «Стара негідь жила у мурі. Мур був у передгірському містечку, яке, крім всього, подобалося мені за одну річ. У ньому завжди було повно пилюки. У сусідній Вижниці пилюка кудись дівался, можна було подумати, що там працюють двірники. А тут, усе потопало у порохах, і таким чином пам'ять про вічне руйнування світу нікуди не дівалася. Площа містечка була завжди безлюдною. Тим не менш з автостанції ...
Читати далі →

                                З літа 2014 року, в розпал АТО (фактично війни, яку Росія веде проти України, про що йдеться у моїх публікаціях «Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…» та «Подякуймо Путіну…»), Міжнародний кадровий портал HeadHunter, працюючи задля впевненості українських людей у завтрашньому дні, надавав допомогу волонтерам, сприяв у працевлаштуванні демобілізованих воїнів і колишніх полонених та отриманні ними додаткового навчання, консультував їх, створював ре...
Читати далі →

Хтось любить в горах вершини з краєвидами, хтось дивитись на вершини з кулуару, хтось ліси, хтось гарні стежки, хтось ріки, але мені простіше, — я люблю все! Хребет Аршиця то, як кажуть, «ол інклюзів». Тут тобі і вершин з непролазними жерепами і гарними краєвидами, і загадковий старий ліс, і ріки, і озера, і стрімкі підйоми… Звичайно коли ми йшли траверсовою стежкою хребта на початку травня під сумну музику дощу, все сприймалось інакше, тепер же кожен метр цієї казки радував око. Яскраво-зеле...
Читати далі →

Я забула як дихати требаУ ту мить, як ти пішов.Я забула як кричати треба,Коли ти більше не прийшов. Я не знала, що можна сказатиЩоб тебе обернути до себе.Я не знала, що можна прийняти,Щоб біль не жив всередні у мене. Я зовсім пішла у себе,Забуваючи про світ навкруги.Я кохала як і завжди,Не залишивши нічого собі....
Читати далі →

«Канапа» зачиняється, дорогі чернівчани! Залишилось 10 днів. Кому є що згадати — приходьте і згадуйте. Щодня очікуйте знижки на алкоголь, а в останній день «Канапи», 2 серпня, влаштуємо великий розпродаж. Сьогодні — 20% на Cuba Libre, а з 22.00 по 23.00 п`ємо вино за півціни....
Читати далі →

Сегодня, над тремя крупнейшими хлебозаводами Одесской области нависла угроза банкротства и полной остановки работы. В частности – это касается трех крупнейших производителей крупнейшей области Украины: «Одесского каравая», «Белгород-Днестровской паляницы» и «Котовского хлебозавода». Уже в ближайшее время они могут приостановить свою работу, а то и вовсе прекратить. Причина этого – весьма нестандартная. В этом случае, виновато даже не украинское правительство, своим управлением доведшее государст...
Читати далі →

Попереднє тут: http://h-dychkovska.vkursi.com/7300.html Ми з Ордо сиділи на лавиці київського парку і бовтали ногами. Лава була висока, ноги до землі не діставали, ми крутили кільця і вісімки, час від часу давали одне одному штурханців, вибивали ногами дріб, одним словом – бавилися. Перехожі дещо здивовано зиркали на мене, Ордо вони не бачили і певно така моя веселість видавалася їм геть чудернацькою. Мізерний час від часу виглядав з кишеньки і теж підсміювався. Було враження, що він виздоровлю...
Читати далі →