Емігрувати не можна залишитися...

   Оце так головоломка для українських громадян!   Що робити?   Яке рішення прийняти?   Емігрувати не можна залишитися… Куди тут кому поставити аби не прогадати?   Складний вибір!   Про причини того чи іншого рішення мовиться нижче на прикладі офісних працівників.   80%  з них задумуються про переїзд за кордон. Своє бажання вони пояснюють складною політичною та економічною ситуацією в Україні, а також відсутністю перспектив для себе і своєї родини.   Майже половина опитаних вважає, що причиною ц...
Читати далі →

Щоденник "снайпера". Ч. 2: "Підлі не міни, підлі люди"

О шостій годині підйом. Встаю з ліжка і чимчикую займати чергу біля польового умивальника. Туалет нам ще не облаштували, тому кожен шукає собі місце на власний смак. Ранкова повірка. Зовсім трохи вільного часу, а потім шикуємося і йдемо снідати. Нас нарешті почали годувати! На сніданок каша з тушківкою, сало, чай і галетне печиво. В їдальні артбригади на попередніх зборах годували краще, але в цілому навіть такий сніданок непоганий. Лише жартуємо, що сало можна жувати втрьох по черзі і до самого...
Читати далі →

Хочу

Хочу Втопитися в твоїх очах щоб випити озеро болю безмежне На розкритому дні  баговиння страху віддасть мені Тебе Прости, що так давно згубила Себе тобі на догоду по-вертаю Себе — собі, Тебе — тобі врешті вони зустрінуться, як тоді, на сьомому поверсі  ба, на Сьомому Небі... Знаш...   ...
Читати далі →

Щоденник снайпера. Ч. 1

ЩОДЕННИК СНАЙПЕРА. ДЕНЬ НУЛЬОВИЙ За півгодини до кінця робочого дня лунає дзвінок командира взводу: — Андрій Петрович, я сам в шоці, але завтра о 9.00 нам треба бути з речами у військкоматі. Знову їдемо на збори. Повістки видадуть завтра, але якщо дуже треба то з'явіться у військкомат і отримайте.  Варто зазначити, що з попередніх восьмиденних зборів ми повернулися тиждень тому і така поспішність викликала нерозуміння і тривогу. — Місце роботи?, — запитує працівник військкомату, заповнюю...
Читати далі →

Британський Ігровець

Після бограчування і зимово-осінньої Аршиці з її озерами, на 3 день походу настала довгоочікувана весна. Ми швиденько добігли до Осмолоди і «стали» на маршрут на хребет Матагів з його ефектними вершинами Висока (1803м) та Ігровець (1804м). Підйом хоча й був стрімким, але віддячував нам краєвидами, що після дощово-хмарної Аршиці був як моцна бриндзя до банушу. Але з набором висоти повернувся й сніг, який своїм, вже троха брудним, але ще товстим простирадлом, щільно закривав схили хребта....
Читати далі →

Ода Zimmermannу

Присвячую оду своєму фортепіано Zimmermannу!Як не вистачає мені Тебе, Ціммерманне…Для мене ти найкращий інструмент. Німецький красень, дворянин. Тобі мій комплімент! Звучиш ти витончено і манерно. З тобою граю я так майстерно!Тембр м’який і бархатистий. Ллєшся як та пісня.На самоті себе не відчуваю я одною, коли ти поруч. Ти – більше, аніж друг. Я доторкаюсь до клавіш твоїх, як до рук.Ти чорно-біле маєш тіло. Від тебе йде одне лиш світло. Якщо сумно і душа болить – заграю враз, душа злетить.Бува...
Читати далі →

Чому районні газети треба ліквідувати?

Історія з головою Сторожинецької РДА Бартошом мала б закінчитись. Його вибачення виглядало щирим, доводи аргументованими, а слова — правдивими. Але через день стало зрозуміло, що всі вибачення — розвод для лохів. Їх мета — щоб журналісти відчепилися від нього. Жодного слова правди. Докази? Ось вам. Знаєте, щє існує такий анахронізм, як районні газети. Вони завжди захищають владу. Ну взагалі — завжди! Їх сервільна позиція була основою режиму Януковича і всіх інших режимів. Жодних змін з тих ча...
Читати далі →

Люди не помічають нічого...

Люди не помічають нічого, що відбувається навкруги. Нічого!    Щодня ми прокидаємося в один і той же час, біжимо на роботу, ідемо одними і тими ж вулицями. Ми ниряємо в метро і в натовпі губимося. Шум. Гам. Дочекавшись свого поїзда, нас заносять у вагон. Як завжди, притиснуть до дверей чи до спітнілого дядька. Все твоє вбрання пом’яте. Колготки порвані. Зачіска зіпсована – типове життя у великому місті.     У голові бардак! Думки переплітаються, змішуються. Ми не можемо знайти відповідь на прост...
Читати далі →

Страждання пріоритетів

       Вам ніколи не спадало на думку, що Ви намагаєтеся розібратися у тих питаннях, в яких апріорі не можна розібратися?       А я про це замислююся і пропоную ось що:       Давайте не зариватися у інформаційне сміття якого на разі трохи більше ніж вдосталь.       Не рідко всі ми чуємо розмови в громадському транспорті чи будь-де в громадських місцях. Чимало людей говорить про абищо.       Чи варто витрачати час на обговорення, з будь-ким, вигаданих або роздутих проблем? Ну померла якась естрад...
Читати далі →

Куди поділося кохання?

Колись в дитинстві мріяла про принца… у більш дорослому — про людину, яка б про мене завжди переживала (це не батьки і не сестри), змушувала одягати шапку та рукавиці в зимку і т.д… Але чим старше ти стаєш, тим більше розчаровуєшся в коханні і починаєш розуміти, що його просто не існує, а є лише прив'язаність та сексуальне притягнення одне до одного... Дитяче кохання — це завжди світле почуття, яке неможливо забруднити вульгарністю, а головне воно щире, без ніяких інших думок, підтекстів та при...
Читати далі →