Люди - це краплини у життєвому потоці

Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..  На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже  попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярн...
Читати далі →

Відьма у мурі

Маленькими подорожами у Карпати навіяно… Це початок. Кожен може додумати, як хоче. А я поки допишу)) «Стара негідь жила у мурі. Мур був у передгірському містечку, яке, крім всього, подобалося мені за одну річ. У ньому завжди було повно пилюки. У сусідній Вижниці пилюка кудись дівался, можна було подумати, що там працюють двірники. А тут, усе потопало у порохах, і таким чином пам'ять про вічне руйнування світу нікуди не дівалася. Площа містечка була завжди безлюдною. Тим не менш з автостанції ...
Читати далі →

Заради українського майбутнього!

                                З літа 2014 року, в розпал АТО (фактично війни, яку Росія веде проти України, про що йдеться у моїх публікаціях «Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…» та «Подякуймо Путіну…»), Міжнародний кадровий портал HeadHunter, працюючи задля впевненості українських людей у завтрашньому дні, надавав допомогу волонтерам, сприяв у працевлаштуванні демобілізованих воїнів і колишніх полонених та отриманні ними додаткового навчання, консультував їх, створював ре...
Читати далі →

Казки Аршиці

Хтось любить в горах вершини з краєвидами, хтось дивитись на вершини з кулуару, хтось ліси, хтось гарні стежки, хтось ріки, але мені простіше, — я люблю все! Хребет Аршиця то, як кажуть, «ол інклюзів». Тут тобі і вершин з непролазними жерепами і гарними краєвидами, і загадковий старий ліс, і ріки, і озера, і стрімкі підйоми… Звичайно коли ми йшли траверсовою стежкою хребта на початку травня під сумну музику дощу, все сприймалось інакше, тепер же кожен метр цієї казки радував око. Яскраво-зеле...
Читати далі →

Я забула...

Я забула як дихати требаУ ту мить, як ти пішов.Я забула як кричати треба,Коли ти більше не прийшов. Я не знала, що можна сказатиЩоб тебе обернути до себе.Я не знала, що можна прийняти,Щоб біль не жив всередні у мене. Я зовсім пішла у себе,Забуваючи про світ навкруги.Я кохала як і завжди,Не залишивши нічого собі....
Читати далі →

Канапа зачиняється

«Канапа» зачиняється, дорогі чернівчани! Залишилось 10 днів. Кому є що згадати — приходьте і згадуйте. Щодня очікуйте знижки на алкоголь, а в останній день «Канапи», 2 серпня, влаштуємо великий розпродаж. Сьогодні — 20% на Cuba Libre, а з 22.00 по 23.00 п`ємо вино за півціни....
Читати далі →

Долги крымских предприятий пытаются перебросить на Одессу

Сегодня, над тремя крупнейшими хлебозаводами Одесской области нависла угроза банкротства и полной остановки работы. В частности – это касается трех крупнейших производителей крупнейшей области Украины: «Одесского каравая», «Белгород-Днестровской паляницы» и «Котовского хлебозавода». Уже в ближайшее время они могут приостановить свою работу, а то и вовсе прекратить. Причина этого – весьма нестандартная. В этом случае, виновато даже не украинское правительство, своим управлением доведшее государст...
Читати далі →

Смерть Дракона. Жах. (Драконятко)

Попереднє тут: http://h-dychkovska.vkursi.com/7300.html Ми з Ордо сиділи на лавиці київського парку і бовтали ногами. Лава була висока, ноги до землі не діставали, ми крутили кільця і вісімки, час від часу давали одне одному штурханців, вибивали ногами дріб, одним словом – бавилися. Перехожі дещо здивовано зиркали на мене, Ордо вони не бачили і певно така моя веселість видавалася їм геть чудернацькою. Мізерний час від часу виглядав з кишеньки і теж підсміювався. Було враження, що він виздоровлю...
Читати далі →

Зрада

Зрада – це все-таки важко.Вона мов перелітна пташка,Вертається у різні краї.І інколи ти й не знаєш,Що завтра на тебе чекає,Хто знову прилетить.Чи голуб миру та надії,Чи хтось, що склюєУсі твої ніжні мрії,Не залишивши й сліду від них.Та інколи здається,Що за поворотом зцілитьсяПоранене кимось серце,І образа пройде назавжди.Та завчіть ви вже напам’ять,Що часу не потрібно гаятиБо не всі такі й прості.Ми частенько піддаємося,Бережемо щось, що не потрібноЗовсім нікому навкруги.Та інколи й самі винува...
Читати далі →

Як «регіонали» робили вибори в 2012 році. «Чорна бухгалтерія»

Передісторія така. До мене, як спеціаліста з виборчих кампаній, звернулися мої хороші друзі з громадського руху «Народний Контроль», щоб я дав свою оцінку одному цікавому файлу, який вони отримали. В 2012 році на виборах до Верховної Ради по 204 мажоритарному Хотинському окрузі обрався депутатом Артем Семенюк. Хоча всі прекрасно розуміли, що цей округ – «губернаторський» і відноситься до компетенції тодішнього губернатора-регіонала Михайла Папієва. Для обрання своєї, але зовсім невідомої на о...
Читати далі →