Читаю книгу Домінік Шнаппер «Спільнота громадян. про модерну концепцію нації. » Точніше прогорнув, а не читаю. Ця книжка, напевне цікавіше своїми посиланнями на інших мислителей, а не самою своєю ідеєю. В принципі можна було приблизно і здогадуватись якої думки вона притримується. Що ж до українських дискусій з приводу нації, найвлучніше, найпростіше та найдоступніше визначення в висловив Едуард Юрченко таким чином....
Читати далі →

Евола бродив у Австрії в 45-му Під бомбами союзницьких літаків І коли тобі хтось гучно кричатиме Декадантських не слухай наказів та слів Ернст Юнгер пив вино на даху готеля Мріяв… Хоча Париж палав у війні І прожив понад сто років Ярмо не приймай від діячів пустелі (написаний під час «епідемії» свинячого грипу)...
Читати далі →

У приватній розмові у певному контексті сьогодні ця фраза була доречною. І от тепер кілька думок з приводу (бо без приводу регламент не дозволяє:).
Кожна людина має займатися своєю справою. Коротко і ясно як для роботи. А от для душі… Найдивовижніші люди — ті, хто здатний віддаватися справі от так просто, «для себе». Найкращі, найцікавіші. Їм не стати «Планктонінами Іванівнами Петровими-Сидоровими» (як я собі часом здаюся), їм не загрожує згоріти на роботі від надлишку менеджеризму і телефонних дзвінків. Вони не живуть у пластиковій вагонці, навіть якщо оточуючим так здається.
Читати далі →

Сьогодні блогові мережі українського та російського Інтернету заполонили повідомлення про інцидент, що трапився з Президентом України Віктором Януковичем: під час покладання квітів до Могили Невідомого солдата в Парку Слави в Києві через сильний вітер на нього впав меморіальний вінок. Подія дещо ска...
Читати далі →

Ну що б, здавалося, слова.
А я їх люблю. Такою собі особистою любов'ю.
Часом вони западають у пам'ять. Вам западали? Мені от запам'ятався такий сюжет.
Наша перша вчителька була іще студенткою, 19 років. У сусідньому кабінеті викладала її колишня перша вчителька, Людмила Василівна, здається. Вона вела паралельний перший клас — А. Ми були Б. Класи мали неоднакову базу книжок.
Читати далі →

Вибір робити важко завжди. Після цього можно було б ставити крапку більшого розміру, натискати «опублікувати» і ніхто нічого не сказав би. Бо й дісно фраза з якою сперичатися важко.=) Хоча звісно дехто скаже, що то для слабких людей вона вірна, а сильні знають чого хочу і все роблять гарно, без вагань і помилок, й так далі=) Проте вибір робити завжди важко.
І люди вирішують проблему вибору дуже просто. Монетка=) На одній стороні 5-ти копійок пишеться добре слово «Так», а на іншій, як правило не дуже приємне, «ні»(можно саме з маленької літери, все ж негатив...). Після чого монетку бьють пальцями і роблять вибір. І тут головне не сумніватися в тому що монетка розумна. Точніше не розумна, але вказала на вірне рішення. Бо якщо почати сумніватися, або й взагалі звинувачувати залізяку в тому що життя не складається, то нічого доброго точно не вийде. А нам потрібен щасливий кінець, хоч і це не медичний термін=)

Читати далі →

14 травня у столичному Театрі оперети відбулася київська прем’єра вистави чернівецького театру «Туга за майбутнім», яка відразу стала справжнім потрясінням у театральному житті Києва. Глядачі не відпускали акторів зі сцени 15 хвилин, бурхливі оплески, «браво» і море квітів – це не просто перемога, а тріумфальна перемога, кажуть київські колеги чернівецьких акторів, адже столична публіка ніколи не страждає на голод за хорошими постановками, є достатньо перебірливою і досить скептичною щодо провінційних театрів, та «Туга за майбутнім» не залишила байдужим нікого.
Читати далі →

Сам Чижевський, коли говорить про народний світогляд, розуміє його як внутрішню притаманність деяких рис цього світогляду якійсь кількості індивідуальних свідомостей. Ці риси не є чимось раз і назавжди даним; це, якщо висловлюватись мовою С.Кримського, певні «пресупозиції», «схильн...
Читати далі →

КАТЕГОРІЯ СВІТОГЛЯДУ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИХ СТУДІЯХ ДМИТРА ЧИЖЕВСЬКОГО

Творчість Дмитра Чижевського, одного з найбільших українознавців ХХ століття, стала об’єктом уваги дослідників ще за життя автора. Варто згадати хоча б роботу Є.Пизюра «Дмитро Чижевський (до 60-літньо...
Читати далі →

«Травми історичної пам'яті» все ж таки опублікували на УП. Проглядаючи коменти, можно побачити, що лише одиниці, як каже Mr. Freeman, «зловили меседж» і написали щось по суті (тобто або стали захист держави, або підтримали мене і стали на захист людини — а це власне та дискусія, яку я хотів запропонувати). Інші ж розпочали звичне вже перекидування лайном на захист тієї чи іншої історичної інтерпритації, кожним своїм коментом доводячи вірність моїх висновків щодо неможливості примирення (а значить — шкідливості!) протистояння на цьому ґрунті.
Читати далі →