Декілька слів про надзвичайне

У натхнення так багато різних джерел. Інколи досить одного звука, щоб в голові зринули якісь рядочки, а що вже казати про образи, які ніби промовляють до тебе. Одного разу на очі мені потрапили світлини Руслана Трача з його проекту «Инчий світ». Фотографії пройняті містичністю, загадковістю, так багато різних образів можна змалювати. І ось з цих фотргафій народилися ось такі рядочки.      Замріяна, а може застигла Дівчина у час дощу. ЇЇ мрія нестримна Не полишена у годину лиху.Замріяна...
Читати далі →

Кам’яний знак

(до світлини Руслана Трача «Кам’яна багачка»)  Той, хто прийшов з неба, завжди лишає знаки на землі. Каменем, деревом, схилом горба – всим дає знати, що Він був саме тут, бо місцина ця непроста. Ця гора також покарбована. На ній приклякла стара багачка і молиться, шепче. Молиться, бо жива. Хоч і кам’яна – Кам’яна багачка. Казали люди, що вона була спочатку людиною, а лиш відтак вкаменіла. Розповідають, що жила тут сердита багатійка, яку прокляли, і вона від того вкаменіла. То люди так кажуть. Що...
Читати далі →

Чорні сливки

  -  Та прийде він. Це чорне  крісло не вміє чекати просто так. Старий і дивакуватий майстер твердо переконував, що меблі в його кімнаті дуже особливі. І не тільки тому, що їм по сто з гаком років. Я вирішила погортати книгу – аби не підтримувати бесіди, в якій хотілося як не перепитувати, то перечити: чого це саме в нього крісла даремно не чекають, а  дзеркало показує душу замість просто обличчя. А дід цей впертий, тому краще перевести погляд на темно-зелену палітурку і тиснені букви. -        ...
Читати далі →

Підводне

Я дишу світом, впливаю в глиби -
Там воду ділять червоні риби,
Там темно трохи і зовсім тихо,
Якесь хвостате тікає в рифи -

Там добре, світку, вода холоне,
Хитає небо - сухе й червоне,
Поміж водою, її кругами
Впливаю в себе, лиш змах ногами -

Вдих...
Читати далі →

Подихи снігу

А зірки у хмари поховали лиця,
Та й летить на землю сива ангелиця -
За конем гривастим - та за його бігом,
Сива ангелиця надсипає снігом...

Свічки промінь ловить лялька-солом'єнка,
"А-а-а.." - колиска кличе в сон дитинку -
Ніч моргає снігом - міниться зірками,
Читати далі →

Ріка вихлюпує дощі...

Ріка вихлюпує дощі -
Ні дна, ні краю...
Поміж ожинові кущі -
Зірки збираю...

Пустила спрага до води
Коріння мною.
Стою, вишукую зірки
В траві рукою.

І місяць вилущиться з хмар -
Насипле світла -
З цебра - як дідо-молочар -
У душу сві...
Читати далі →

І у прогорщі світ зачерпати з росою...

І у прогорщі світ зачерпати з росою,
І у мами на призьбі той чай трав'яний,
Перед лісом старим - як під храмом - постою,
Та й чогось не наважуся зразу зайти.

Пахне арніка десь - так приємно і гірко,
Олень роги покаже - певно йде до води.
В цьому плесі щоночі купає...
Читати далі →

Старим садом

-         Приїхала-ис? Ну ти й Богу дєкувати. Та не лишєй трапки під порогом – в хаті роззуєшси. -         А ви мені, дідику, інакші стали – може, просто давно вас виділа… -    &...
Читати далі →

Гостями в сон

А день травневий на світ дивиться та сонечком трави лоскоче, а світ лиш посміхається. За круглим низьким столиком у саду веселі голоси навперебій розповідають про все, що пережилося за ці роки. … ― А я, Петре, дивлюся на вас і око радіє ― сім’я. Ти розумний чоловік, бо і синок твій ― &...
Читати далі →

І таке було

І чого так та хвоя пахне, та де пахне - говорить: пошепки, як лісовий дух. А вечір насипає вино у мальований горнец і на "дайбоже" з потемками п'є, а вино то черлене.. Зірки пристигають - до води кліпають, до отави скошеної під лісом поморгують. І кінь розсилений гривою трясе. Там місяць зблисне-тут...
Читати далі →