Записки цецинського самашедшого-8, або Чому Ігор Жижиян хоче потрапити на тонучий корабель «Рідного міста»

З давніх часів у моряків було надійна прикмета, що у трюмі корабля щось коїться неладне. Щурі якимось дивним чином відчувають, що корабель має потонути і треба рятуватися. Тому як тільки капітан бачив, що щурі втікають він робив останній запис у бортовому журналі, евакуйовував команду і після всіх сідав до рятівної шлюпки. Є навіть приказка: «Першими покидають палубу щурі, останнім – капітан».Поміж людей часто стається саме так як на тонучому кораблі. У чернівецькому політичному тераріумі завше ...
Читати далі →

(Не)моє місто мене не любить

Щодо права немісцевих студентів голосувати на виборах.Я от через одного чую в гуртожитку, що голосували або за гроші, або за кого-небудь, або за того, «у кого прізвище найсмішніше» (у цій номінації переміг Жижиян. Нічого особистого, пане), бо «я в Чернівцях ще рік лише буду, мені байдуже». Дійсно, якщо так, то варто заборонити голосувати.Я була б щаслива, якби мала змогу голосувати вдома. У Сумах дійсно є достойні кандидати і я точно знаю, за кого віддала б свій голос. Натомість я голосую тут, б...
Читати далі →

Записки цецинського самашедшого-5, Або Скільки коштує замовити «буковинського Робін Гуда»?

Кожен народ має своїх казкових або історичних героїв, яких поважає за безкорисну боротьбу за інтереси простих людей. Експресивні мексиканці бавлять дітей переказами про Зорро, чопорні британці пам’ятають про Робін Гуда, москальня оспівує Стєньку Разіна. Буковинці ж гордяться Олексою Довбушем та Лук’яном Кобилицею. Слава борців за народне добро не дає спокійно спати і нашим сучасникам. Наприклад, Олег Тягнибок грізно погрожує всім, хто сміє сумніватися в праведності ВО «Свобода», а Олег Ляшко мах...
Читати далі →

Записки цецинського самашедшого-3, або Як Україну любити в інтересах пропагандистів із Кремля

Гідра московська тому гідрою називається, що одну голову їй зрубаєш, а натомість кілька нових виростає. А як вогнем припечеш, то конає вона помаленьку, але при цьому все ж шукає, кого на місце втрачених поборників «рускава міра» поставити.  Як тільки Росія почала у 2014 році з Україною ворогувати, то активно, наче щось коричневе в ополонці, сплили різні борці за правду і за слов’янське братерство, антифашисти та інші холуї із «п’ятої колони». Обзивали вони себе по-різному. То «Українським виборо...
Читати далі →

Записки цецинського самашедшого-2, або Як Москва на Буковині «українських патріотів» вирощувала

Людська пам'ять дуже інтересно працює. Кажуть, що доброго ми не згадуємо, а про зле не забуваємо. То неправда, бо по-різному може бути. А от чого в нас не забереш, то того, що пам'ять наша коротка. Саме тому ми можемо сьогодні схвально оцінювати роботу людей, які активно світяться в соцмережах і займаються піаром, дякувати їм за добрі справи, називати їх патріотами. Бо не згадуємо, а звідки ці люди взялися, як вони йшли по життю, з чиєї руки годувалися, на чий караван гавкали. Такою вибірковістю...
Читати далі →

Погляд з Калічанки – 7: Макс наказав перевести на Куліша

Дорогі друзі! Вібачте, одлучалася з Калічанки на болгарське море, бо потім буде не до цього.Тим часом найбільш нетерплячий Юра Чорней передрукував всі інтернет-плітки щодо ніби майбутнього тріумфального об’єднання БПП та НФ. (http://buknews.com.ua/page/blok-petra-poroshenka-i-narodnyi-front-domovylysia-pro-tsilkovyte-obiednannia-ag-do-stvorennia-iedynoi-fraktsii-u-verkhovnii-radi-zmi.html). Він сумлінно навів навіть роздуми «чернівецького політолога» пана Шморгуна із порадою «нікому з нормальних...
Читати далі →