Проклинаю

Сашко Капиніс… Сходи перед Українським домом 2012, голодування… на захист мови… Сьогодні загинув… тобто вже вчора… Куля в голову… Рука не повертається писати «вічная пам'ять», хочеться помилитися… так хочеться помилитися... Проклинаю свій страх. Коли не ставало духу йти і казати правду. Бачила… а не казала. Хотіла йти і не йшла... Проклинаю свою невпевненість. Проклинаю своє невір'я. Проклинаю своє невміння ЖИТИ. Проклинаю Володимира Путіна. Як втілення принципу на-силля. Проклинаю...
Читати далі →

Ніколи не пишу віршів з класичним римуванням, але так відчула. Революційне

000 290 Він мені тихо каже нервовим гортанним голосом Він мені тихо вказує на всіх янголів і серафимів. я ледь навприсядки, трішки навпомацки йду між цих куль, як дитина по сиротинцю. десь відгрівають долоні, торкаючись чужих пальців і кожен світанок дякує, що ніч цю прожили я відмовляюся вірити, чути і бачити, що хтось народив дитину, а вона когось вбила… крізь серце стискаються віхоли й майбутні відлиги цієї зими не лише снігів так багато, а й крові комусь це зовсім байдуже, хтось ї...
Читати далі →

З Днем подяки: кому потрібно дякувати

Дякувати потрібно найближчим, тим хто завжди поряд, хто підтримує, батькам. Вартим того друзям, знайомим, навіть якщо потім тих людей змиє хвилями Вашого бурхливого життя. В першу чергу Богові.   Тенденції цьогорічного Дня подяки просять їжі ( до речі, хто дотримується, то в православних ...
Читати далі →

Йому

Ну ось: ми прийшли, домівка порожня,
двері закриті, ми - тут, ми його не знайшли.
Ти тримаєш за руку, так міцно тримаєш,
не пускаєш її
і,
тепло,
що у пальцях твоїх,
вже пульсує у венах моїх.

Час повільно тремтить,
так постійно в цю мить:
ми с...
Читати далі →

Як вбити вампіра (або майже Драконятко)

- УБИЙ ЙОГО, – Драконові очі дивляться чіпко. - Я не проклинатиму. Не проси в мене прокльону. - Убий його. Клином. Осиковим. - Я не можу вбити Любов. - Любов не вб’єш, навіть якби хтіла. Любов має стати клином. Осиковим. - Цілити в серце? - Так. - Цілю. Повертаю тобі все: вину, ...
Читати далі →

Край, де варто жити. Кому?

   Цей український край з ініціативи тодішньої місцевої влади заполонили білборди з привабливими фото і граматичною помилкою та не менш привабливим гаслом: «Край, де варто жити». І що ж це за такий чарівний край? Скажу, що й дійсно — він чудовий і жити в ньому варто. Але всебічно оцінюючи нинішні реалії життя, саме собою напрошується запитання: «Кому?». Кому в ньому варто жити? В цьому прекрасному краї Черемоша, Прута й Дністра, ймення якому Буковина.    Може основній масі пенсіонерів з їхнім...
Читати далі →

«Життя - це мрія, здійсни її»

       Життя — це шанс, не змарнуй його.        Життя — це краса, дивуйся їй.        Життя — це мрія, здійсни її.        Життя — це обов'язок, виконай його.        Життя — це гра, то грай!        Життя — це любов, то люби.        Життя — це таємниця, розгадай її.        Життя — це трагедія, витримай її.        Життя — це пригода, зважся на неї.        Життя — це життя, спаси його!        Життя — це щастя, сотвори його сам.        Жити варто — не знищуй своє Життя...
Читати далі →

Митківське Різдв'яне вінчування

Вінчую Вас щастям, здоров'ям,                          Святим Різдвом, Ісусом Христом!   Як в щастю, здоров'ю дочекали,                       так в щастю, здоров'ю опровадити.                                                   Многая літ діждати.   Многая літ — до ста літ, поки Пан Бог                                                    призначив Вам вік!                                        Дочекати від тепер за рік!       Так вітають з Різдвом Христовим у моє...
Читати далі →

Нічого втрачати

В світі, де правлять гроші та снобізм чи гонор, дуже важко знайти людей... звідси недовіра за щирість з одного берегу та страх та незнання, як діяти далі, з іншого... Чому так? Чому не можна просто зняти рожеві чи навпаки, темні окуляри і зрозуміти, що тепер все інакше? Прийшли ті зміни, які мали с...
Читати далі →

"Я пам'ятаю, що треба їсти, коли голодний, і спати, коли втомився"

Венгринюк Христя. Я пам'ятаю, що треба їсти, коли голодний, і спати, коли втомився / Венгринюк Христя // Український журнал. - № 10. - 2011 р. - 52 с.

ПИСЬМЕННИЦЬКА КОЛОНКА   «Я пам’ятаю, що треба їсти, коли голодний, і спати, коли втомився»   Я перестала г...
Читати далі →