Іронія долі: віра без довіри (політична сатира)

До дня «Гідності» та «Свободи», 2016  Зовсім недавно, між великим мегаполісом та провінційним селищем, з рабства народилася, вільною прозвалась дівчинка. Невдовзі народився хлопець. Він був молодший від неї, але вони зростали нога в ногу. Хлопчина одразу закохався в дівчину. Не знаючи звідки, але він розумів, що спершу має бути любов. До будь-кого, до будь-чого. Тож він її полюбив, до нестями. З часом хлопчина дізнався як її звуть. Калина. А хлопця, до речі, Цвіт.Коли дівчині виповнився 1 рочок...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод дванадцятий. Нікольськоє. Грех непрощонний

З Докучаївська ми вирушаємо на Вугледар.  Вирішуємо, що десь ще зупинимося в селі пороздавати агітки. Вже добряче темно. В Нікольському люди йдуть з церкви, з монастиря, певно, з вечірньої. Гарна нагода поспілкуватися. Все, як завжди. Більшість сторониться, деякі беруться до балачки, дехто агресує. Аж тут звідкілясь з'являється вельми колоритна бабуся. Якщо до цього часу слово «клікуша» було для мене архаїчною абстракцією, то в цю мить воно матеріалізувалося, «обрело плоть і глас». Що саме крич...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод дев'ятий. Докучаївськ

Попереднє тут: h-dychkovska.vkursi.com/7809.html Далеко після подій 2004 любила жартувати: «найжахливіше місто на землі — Докучаївськ». Ну це ж треба вигадати назву таку? Розумію, що Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) — поважна особа, грунтознавець, що заслуговує на вшанування, але прізвище мав якесь не милозвучне. Їй-бо, який-небудь Комсомольськ звучав би краще. А до 1954 були «Оленівські кар'єри», цілком гарно. Правда, спочатку не розумію, звідки тут в напівпустельних степах олені, поті...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод восьмий. Громадянство

Незадовго до поїздки на Донеччину мала балачку з одним дрібним бізнесменом, який переконував мене, що громадянські права мають мати тільки ті люди, які щось у «громаду-державу» вкладають. При виясненні що то таке оте «щось», справа звелась до податку та його розміру. Фактично пропонувався майновий ценз. Я щиро опротестовувала цю думку, доводячи бізнесмену, що незрозуміло де ставити межу цього цензу. Скажімо, я не в стані заплатити такого податку, як він, він не в стані заплатити того, що олігарх...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод сьомий. Волноваха

Галя Буцька в переговорному процесі. Домовляється про зустріч із міліцією та місцевими комуністами. Комуністи в другому турі займають якусь таку цікаву позицію «Ми проти олігархів». Що це має означати — незрозуміло, але вирішуємо йти на переговори, щоб хоча б мати союзників при підрахунку голосів. Вони ж етичні, моральні, чесні і жодних фальшувань не допустять. Чому б не використати «ситуативного союзника». Що стратегічно Петро Симоненко — за Януковича, в цьому ніхто не сумнівається. Але рядові ...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод третій

h-dychkovska.vkursi.com/7690.html Маріуполь, штаб віктора Ющенка. В донецькій області 2 штаби — в Донецьку і в Маріуполі. Тут наша група ділиться на дві підгрупи. Віталій, колишній міліціонер, юрист, керівник маріупольської групи, з ним залишаються Василь Юрців, Оля Молодій ти Славко Ерстенюк (з тих, що пам*ятаю, загалом їх десь 8-9 чоловік). Моя група їде у Вугледар, має вести агітацію по районах, містечках і селах.  Наша підрупа: 1. Любомир ???; 2. Роман ???; Любомир і Роман — батько і си...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод другий

Попереднє: h-dychkovska.vkursi.com/7687.html Їдемо ми на своєрідну «війну» і тут «зброєю» будуть відеокамери, фотоапарати, мобільні телефони, саме вони будуть «фіксувати порушення». Еге ж, саме в 2004 я придбала свою першу «Нокію», якою можна і цвяхи забивати, адже без мобільного тут ніяк. Нас навіть називали «донецькі партизани». В силу того, що 10 років тому фото-відеоапаратура ще не була настільки широкорозповсюджена, як зараз, Василь Юрців мав завдання роздобути всю цю техніку в Івано-Франк...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод шостий. Вугледар, селища

Другий день перебування у Вугледарі уже майже беззмістовний. Ми встаємо зранку, годині о 6-7, ідем на перезмінку шахтарів. Після цього роботи тут уже майже нема. Всі «визначні місця» нас бачили. Сарафанне радіо всім повідомило, що тут є «бандеровци» в оранжевих плащах. Ще кілька годин роботи просто на вулиці і стає нудно. Вирішуємо їхати по селах.  В яких точно селах ми були і в якій послідовності, я не пам*ятаю.  Павлівка, Єгорівка, Шевченкове, Благодатне, Кирилівка, Нікольське, Новоукраїнка, ...
Читати далі →

Жити по-новому (Кому буде світло в кінці тонелю?)

Старим Чернівцям таки не судилося «зажити по-новому ». Це засвідчили хоча б обличчя, якими зустрічали Петра Порошенко на чернівецькому летовищі. «Ручний» мер Каспрук, ставленик і спадкоємець «завжди готового» комсомольця Федорука, знавший всі влади і партії перший заступник голови ОДА Рибак, вічно «голубий» голова обласної ради Гайничеру, який ще не так давно зустрічав на Буковині свого не першого президента-однопартійця Януковича. «Знову вони!» – подумав Петро Олексійович, підстрибнувши в літак...
Читати далі →

Молитва Палійчук. Духовні скрепи освіти

Скоро 1 вересня, а з ним не тільки сподіване завершення АТО і початок нового політичного циклу, але й початок нового навчального року. Як завжди, в черговий раз перепишуть підручники – і далеко не тільки з історії, але й з усього, на чому можна буде нажитись. Тоді як призначенці нової влади спробують продемонструвати себе на поприщі безкінечних реформ – на ділі ж усе обійдеться «показухою» і косметичними перетурбаціями. Найперше – в таких тонких матеріях, як мораль і духовність. Адже у країні, д...
Читати далі →