Можно?

Можно я в тебя влюблюсь, ведь можно? Принимая тебя таким как есть, Внутривенно принимая и подкожно, и читая как «благую весть» .Глаз твоих реснички-покрывала, Хитро улыбаются дугой Я б тебя любила-целовала и кормила вкусною стряпнёй .Напоила б зельем для забвенья, что готовить вовсе не умею, И немножечко любовным зельем чтоб любви нагрелась батарея .Будь моим фонариком безмолвной ночи, для других будь светом от луны Ты в моем кармашке между прочим На груди и с левой стороны .Так х...
Читати далі →

Партизани

Не ховайся за ширмою тексту. Не ховайся за тоннами фото Досягти всіх вершин, досягти Евересту І впасти безсовісно з неї в болото . Так легко роками будоване стерти і пам'ять свою як диск форматнути, Хоча всезнаючі люди, експерти Не дозволять ніколи нам цього забути . Я душу в собі роками приспане, Приспане знову заповзає у душу в темному лісі живуть партизани, Яких відловити й стріляти я мушу . Навіщо ти стукаєш знову у двері? Замуровані вікна навстіж відчиняєш? І я, як то...
Читати далі →

Сапери

Обожнюю як ти у довгому чорному пальто, позаду руки складаєш за спиною і дивившся на мене як не дивиться ніхто, й суворо так балакаєш зі мною. Ламає тіло від зелених барв, очей твоїй… ця виправка й манери. Твій запах стримує смугастий шарф... Його звільню, а ти дзвони саперам.... Є тисячі таких твоїх жінок, і чоловіків, що називаються моїми та лише пальці сплітаю в одно, усі вони лишаються чужими Ви чули щось про те як обпікають очі такий дарунок вогню непритаманний. А я б вт...
Читати далі →

Quantum Satis

Як же ти мене болиш Більше ніж Quantum Satis Тебе немає, хоч зі мною спиш, Хоча хотів би  й переспати У душі напруга на двісті двадцять, я єдина, хто не вмерла від струму і б"є ним більше ніж Quantum Satis і вени твої як струни Зараз я така як не снилось Ому, Скільки ще зможу опиратись? Можливо, ти знаєш якісь закони, що дозволять не електризуватись? Я кудись в цьому світі плила, по дорозі розгубила весла Quantum Satis твого тепла і я як котушка Тесла Розбити вікна, ...
Читати далі →

ТАНЯ

Тані страшенно не вистачає його І це далеко не м’ячик, І саме сумне, що в Тані є всьо, Але Таня чомусь гірко плаче….Нічого не тішить, як ніби маля Заплакане серце маленьке, Лиш паспорт уже давно промовля, Що Таня доросла студенткаТані так хочеться вернутись у час, Де мріяла про кіндери й сік, Де найбільший вогонь її серця не згас, Де був її Чоловік….На руках засиналось швидко чомусь, Хоч щетина і колола їй щічки, А все того, що колючий татусь, гріє краще від теплої пічки..Таня не про...
Читати далі →

***

Відчувати з тобою все:  шепіт моря, туманний спів, вже нічого мене не спасе  від п’янких чар твоїх вітрів.  І торкаючись твоїх плечей, забувати з тобою все, від п’янких чар твоїх очей вже нічого мене не спасе. Ми ще ті і вже зовсім не ті,  але все ж не прониклись журбою, бо я знаю, що зорі в пітьмі  все ж засяють для нас із тобою! Спів Невади, міста вечірній вогонь - відшукаю у тобі все! Від п’янких чар дотиків твоїх долонь вже нічого мене не спасе......
Читати далі →

Весна

Весна прийшла знову, Й за собою принесла обнову. Відродження природи, Знаходження основи. Що було — те змінилось, Що стало — те наснилось. Але в серці ще живому, Розквітли квіти знову, Так ніби і не в'янули. Ніби зима не була сувора, Й їх не зачепио морозом,  Який закривав від любові!...
Читати далі →

Перша весна без тебе

Твої сині, як море очі Твої великі й могутні, як гори плечі Твоя посмішка, як сонце яскрава Навіть у сірий туманний день Я так сумую за тобою, Вже 8 місяців і 1 день Ти — перший мій «блуд» Натхнення, втіха, щастя Ти — мій невгамовний день. Ти — подих вітру, Ти — смак любові/кохання і вишні терпкої смачної  Мій смак P. S. Я знаю, що доля зведе, ще не один раз мене з тобою...
Читати далі →

Моя рибка із дивним іменем

Найбільші падіння крокують за руку, Найперші Victories  із ними Ідуть. Ти бачиш цей біль? І проходиш поруч, Бо хто, як не ти, розфарбує його? Виносить падіння тебе на шпилі, Виносить на схил твоїх дивних мрій. Ти бачиш ці очі? Це світу видіння. А руки тонкі ці? Тут ліній було... Спустилось на пальці це нОве зусилля, Дилема нова. Побудуй тут мажор! Бо хто ж, як не ти це уміло стер би? Бо хто ж, як не ти, не збудує мінор? Тут має лунати дощів примарність, Та замість — кидАється ...
Читати далі →

Чортики з храму

Скажи, що ця історія вічна І я знову повірю тобі. Я відкрию тобі усі двері, Щоби ти їх знову закрив, Щоб сказав мені - Ні, не треба, Я не хочу в ці двері йти, Мені треба полізти на стелю, Мені з вікон краще зайти. Я нічого проти не маю. Поки лізтимеш — чай заварю. А як зовсім заморишся — стелю І будинок увесь завалю. Як не хочеш простіше, то, може, Хоч драбину тобі я дам? Або зроблю на кожні двері Ще один додатковий храм. З нього замість богів у шапках Будуть біси по черзі р...
Читати далі →