Він каже їй: відпусти

Блоґ: Валерій Пузік
він каже їй: відпусти  я іду у інші світи. залишатиму чорні вугільні сліди  піщаних пустель і днів своїх на бортах чужих кораблів.     ти тільки мене відпусти: я знаю куди іти  і як  оминати усі блокпости я бачу усе у снах я бачу усіх своїх я бачу усіх живих. вони чекають мене.     час швидко летить — повір він тихий не помітний звір він завжди іде вперед і знає що буде з нами. він мене поведе.     а осінь і так знайде  вмиє дощем засипе снігом зруйнує «хати» і нори  н...
Читати далі →

Мені сказати хочеться про нього

Блоґ: Іванна Вишневська
Мені сказати хочеться про нього
Про те, що криється в його німій душі
Немає в ній нічого показного
Але так багато рідного мені

Читати далі →

Балада про забитих овець

Блоґ: Микола Гуцуляк
У новому номері «Буковинського журналу» (№4, 2015) з’явилися нові переклади віршів видатного хорватського поета Драґутіна Тадіяновича (1905-2007), котрі виконав блискучий чернівецький перекладач Валерій Лавренов. Це вже не вперше наш земляк звертається до творчості хорватського митця (попередня добірка перекладів була опублікована у цьому ж часописі 13 років тому (№1-2, 2002)). Серед інших відомих мені перекладів Тадіяновича українською мовою – переклади Дмитра Павличка (журнал «Всесвіт», 1996, ...
Читати далі →

Страх

Блоґ: Валерій Пузік
і ми зривались вночіяк птахи з гілоксеред тиші духів лісниходягали каски — бронючіпляли на себе рпг — калашігрузили сонні тіла своїу кузов ЗІЛароздовбаного цими дорогамиі уламками мін. скільки нас?зовсім мало.у нас навіть імен як тахих немаєнас ніхто не чекаєі якщоце не такто все одно після смертімало хто нас згадає ця дорога вночіу сторону гарячих вогнівці вибоїни перехрестьі руїни домівхтось потім скаже:я незумівя міг зберегтита чомусь не зберіг і коли все ближче і ближче...вдивляєшся в тем...
Читати далі →

Жар-птиця

Блоґ: Микола Гуцуляк
Птиця Жар літає висоˊко,гніздиться у верховітті ясена;блискавиця за блискавицею –викрешує з мармурових плитдосвітнього небаСонце. Бігли коні по стерні, по стерні,Гей, вороні.Прокидалися півніˊ. Птиця Жар літає висоˊко,засіває поля дзвінкими перлинами;хвилина за хвилиною –заплющується срібне око,золоте ж яснішаєі воскресає. Бігли коні по стерні, по стерні,Гей, червоніˊ.Розсипали іскри вогняні. Птиця Жар літає висоˊко,приносить з Ирію багряну крашанку;жаристим перомкотить яйце – колом –по блакитни...
Читати далі →

Пам'ять

Блоґ: Микола Гуцуляк
Запилюжені стелажі,спаплюжені фоліанти –розшиті й пошматовані.Водоспадами і каскадамивипадають тиради,випадають папери й папіруси,випадають томи і сувої.А затятий бібліотекар Сізіфловить їх, ловить їх...Та ніщо не зупинить віхолизабуття, згасання і тліну,бо Ніщо – це і єзабуття,згасання,тлін. 15.12.14...
Читати далі →