Кукульський кабінет

Не зважаючи на широкий спектр неймовірних місць у Карпатах, у більшості є те місце, яке він називає «своїм». Звісно таке є і в мене. Таємниче місце під умовною назвою «кабінет» знаходиться на хребті Кукул. Я часто згадую його у розповідях про мандри цим чудовим хребтом, і так само часто чую запитання: «та де ж той ваш кабінет і, що в ньому такого, що ви навипередки його вихваляєте?» Майже завжди раніше я давав його чіткі координати, і зрештою відгуки про кабінет ділились від схвально-зачаров...
Читати далі →

Подорож до Сонця

5 ранку. Залізничний вокзал. У повітрі запах дешевої кави з апаратів з присмаком вже таких близьких пригод. Я міняю в касі 12 гривень на квиток у мрію. Ту про яку марять тисячі за своїми моніторами та так і не встають зі стільця. Ту яка дуже дорогвартісна для більшості, і при цьому за суботній вечір у пабі пропиваються в десятки більше грошей. Ту яка така далека та недосяжна, але інколи лоскотить ніс своєю близькістю. Стільки цікавих, веселих та повчальних історій, як у дизельному потязі дорого...
Читати далі →

Зимова казка Під Берди

У зв’язку з отриманим обмороженням напередодні Нового року, мені рівно на місяць довелось забути про гори. Та тепер палець відновився, хоча уваги до себе він тепер потребує в рази більше, тож і обережність тепер на першому місті. Тому маршрут був обраний із зимової класики, — Вороненко-гора Під Берда-Ворохта. Він відрізняється незначною складністю і чудовими зимовими краєвидами. Загалом цей маршрут прекрасний в будь-яку пору року, і мої весняні походеньки тут теж подарували мені багато чудових с...
Читати далі →

Підсумки року у фотографіях

Цей рік для мене сміливо можна назвати роком Карпат. Я й раніше був не байдужий до гір і старався проводити там свої вихідні, але цього року, завдяки певним життєвим обставинам, я відкрив їх для себе з іншого боку. Горам не важливі твої матеріальні статки, положення у суспільстві, місце роботи, стать, вік чи політичні погляди. Для них важливо твоє ставлення до них. Вони завжди відповідають взаємністю, будь-то любов чи агресія. Дуже малою частиною тієї краси я як міг намагався поділитись з вами...
Читати далі →

Сім двотисячників Карпат (День 3-4)

Ранок третього дня подарував ідеальну погоду і ні тіні вже минулої застуди. Попереду виднівся Туркул (1933), по схилу якого скочувався вже майже прозорий місяць. На цій горі я також ніколи не був, бо вона завжди проходиться траверсом. Ми снідаємо на березі самого «попсового» озера України – Несамовите. Йому мабуть образливо, що воно настільки легкодоступне і купа «матрацних» туристів щодня до нього приходить і засмічує берег пляшками, банками та іншим сміттям. Та нічого не поробиш, у майбутніх ...
Читати далі →

Сім двотисячників Карпат (День 1-2)

Чорногірський хребет для мандрівників то є туристична класика. На маршруті в понад 50 кілометрів зосереджені дев’ять з десяти найвищих гір України.  Я давно мріяв пробігтися цією стежкою, але то брак часу, то погода, то ще щось. А тут співпала і гарна погода, незважаючи на середину листопада, і компанія знайшлась і час та натхнення мав. Але, як то кажуть, хочеш розвеселити Бога, розкажи йому про свої плани…За день до походу я захворів, хоча для мене це не властиво. Ломка в суглобах, дрібна темпе...
Читати далі →

На схилах Марсіанських Карпат

Подейкують, що колись і на Землі були гори з аналогічно назвою – Карпати. За легендами, то було неймовірне місце. Ті гори були наче живі. Вони дихали разом з тобою в одному ритмі. Вони ніжно обіймали за плечі промінчиками сонця і суворо били снігом по щоках. Вони з усмішкою підморгували крізь хмари на сході і топили сонце у пастельних кольорах на заході. Вони сварились гуркотом грому і ніжно шепотіли прозорими джерелами… Щодня я вилажу на схил Марс-Томнатика, і з острахом думаю, що це все може ...
Читати далі →

Копакабана Карпат

Неймовірно важко описати ті відчуття, що поглинають тебе коли споглядаєш як сонце, виповзаючи із-за Говерли, народжує новий день. Щоб передати це ще не придумали таких слів. А найсучасніша фототехніка стає дешевою «мильницею» коли порівнюєш свої відчуття зі світлинами.  Побачивши це лише одного разу, ти миттєво підхоплюєш невиліковну хворобу «карпатенізм», і стаєш залежним від ліків «схід сонця».  Вірус вимагає від тебе спочатку невелику дозу ліків, а потім ти хочеш все більше, і поступово жит...
Читати далі →

Карпатський стриптиз на горі Під Берда

Вже вийшовши з дизелю на станції Вороненко, одразу розумієш, що потрапив туди куди потрібно. Абсолютну тишу і спокій порушує лише спів пташок та вітер зі смаком свіжоскошеної трави.Потяг швидко зникає у тунелі перетинаючи межу Івано-Франківської та Закарпатської областей, а ми через край села рухаємось в гору. На підйомі, коли зупиняюсь на перепочинок, я завжди обертаюсь, аби бачити те скільки пройшов і гарні краєвиди, це надихає і далі йдеш ще жвавіше не звертаючи уваги на кут підйому.Одразу ж ...
Читати далі →

Солодка вата від найвправнішого кондитера

Ніжно-білі, пухнасті хмари з місячним підсвічуванням тихо пливли над наметом. Вони нагадували білих плюшевих ведмедиків, яких подружжя Петрос та Говерла вкладали у ліжечка своїм діточкам. Щасливі малюки засинали віддано обіймаючи іграшки, міцно тулячи їх до грудей.Задумався на мить, а чи всі плюшеві ведмедики також зігріті теплом ковдр та сердець своїх господарів? Чи може комусь не пощастило і він також одиноко засинає на полиці, заздрісно та трохи ображено поглядаючи на тепле ліжечко. З думками...
Читати далі →