Бути успішним - доля, чи робота над собою?

Усі хоч раз думали про те, що  хочуть бути успішними, прагнуть заслужити визнання у суспільстві і залишити слід після свого життя. Для багатьох це були лише думки, які так і не знайшли втілення, але для частини ці думки стали матеріальними і дали можливість змінити своє життя і стати успішними. І така тенденція завжди прослідковується у будь-якому суспільстві. Чому так відбувається? Невже,  все ж це доля, а її змінити не можна і ми приречені бути невдахами. На жаль, такі думки в більшої частини...
Читати далі →

(Помітка розповіді) Метро - натхнення

Звук породжується крізь шум. Крізь незвичні навушники відлунням гудить метро і людські рухи. Мене надихає це. Треба починати з того, що день сьогодні як подвійна експозиція. Колись спали раз на 2 дні? Таке відчуття, ніби ти пам'ятаєш майбутнє і не можеш згадати минуле, чи навпаки; сонцю вже геть мало відведено останніми ранками, та це ж лише початок. Осінні холоди вони такі потужні… Але не в плані сили змерзеня кінцівок та іншого, а в плані впливу. Вся осінь веде до одного- до усвідомлення. І ...
Читати далі →

Люди - це краплини у життєвому потоці

Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..  На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже  попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярн...
Читати далі →

Люди не помічають нічого...

Люди не помічають нічого, що відбувається навкруги. Нічого!    Щодня ми прокидаємося в один і той же час, біжимо на роботу, ідемо одними і тими ж вулицями. Ми ниряємо в метро і в натовпі губимося. Шум. Гам. Дочекавшись свого поїзда, нас заносять у вагон. Як завжди, притиснуть до дверей чи до спітнілого дядька. Все твоє вбрання пом’яте. Колготки порвані. Зачіска зіпсована – типове життя у великому місті.     У голові бардак! Думки переплітаються, змішуються. Ми не можемо знайти відповідь на прост...
Читати далі →

рецепт

боліди падають з неба колоїдна рідина колихає chordae tendineae наших сердець бісектриси тіла Морфея сьогодні не ріжуть сир Rp.: Sol. Morphini hydrochloridi 1 % — 1 ml    Da tales doses № 10 in ampull.    Signa: як шепоче               Змій               підшкірно Трохи чуттєвості в голосі. Погратися з інтонацією. Декламувати. Голою. Сидячи на коні. І voilà — я молодий талант.  P.S. Позичте мені коня....
Читати далі →

Скрытые мысли

Вот и замолкли крики боли, Любовь вырвалась на волю. Все с ног перевернулось, И что-то в бездну окунулось. В наших словах так много лести, И это совсем не делает нам чести. А нужно всего лишь поведать друг другу, Те скрытые мысли, что когдато замкнули. И тогда в нашу жизнь вернеться счастье, И тогда из души уйдет ненастье. Общим прошлым станут все ошибки, И надежда подарит нам улыбки....
Читати далі →

Думайте...

Так склались життєві обставини, що в даний період мого життя в мене різко звузилось коло мого спілкування. І я вважаю що це навіть правильно: я вже не називаю кожного зустрічного другом, я не ділюсь особистими проблемами та переживаннями з першим хто напише мені вконтакті, більше того в мене в рази знизилась кількість переписок в соц мережах. Чому так? Я вважаю, що всі через це проходять. Можливо це один з етапів дорослішання. Я просто почала розуміти де люди використовують один одного, де бреш...
Читати далі →

Так осінь до мене прийшла

Ти влітаєш у осені вогкеє плетиво ... Загадковими сонними й в міру терпкими думками. Зогріваєш шаленую душу палючим затишком, Розбираючи світ фрагментарно — шматок за шматком. Там летить непалаючий лист із людської душі, Вона щойно жила, а тепер опадає  багряно. Там стікають думки у канави з міських сторіч — Вони жили колись, а наразі в історію сходять. І пливуть, і пливуть, умиваючи брук зо спеки. Переплетення сонця і власного сонного марення, Невагомість душі та твоє особисте отруєн...
Читати далі →

Дитинство не йде - його вбивають інші

Взагалі то останнім часом мене хвилює багато запитань, котрі раніше викликали в мене однозначні відповіді. (Виходить раніше я знала більше, чи відчувала краще?)Принаймні, моя свідомість наразі підлягає високовольтному дресируванню, тож все починається з нуля. Навіть найпростіші істини. Світ у моїх очах перевертається грандіозно та широко. Це ставалося і раніше… проте, минувші розширення свідомості, у порівнянні з тим, що я відчуваю та думаю зараз – маячня для вигаданих мудреців.Життя навколо змі...
Читати далі →

Ти шукаєш істину в вині...

Не люби мене, ти більше, не люби, не даруй щоранку квітів, вже в коханні нашім голуби розлетілись назавжди по світу Ти шукаєш істину в вині, як знайдеш сідаєш за гітару, вуха в'януть й квіти на вікні, від тих слів… і твого перегару Не співай мені старих пісень,  а нових не смій більше складати, вже стосунків наших карусель заржавіла й зупинилось свято. В нас на кухні скрізь одні склянки, я б хотіла печива і чаю, від любові биті черепки, я в душі на купочку складаю. Голубі...
Читати далі →