Що таке життя?

                                                                                                       Пуритани повинні носити                                                                                                два фігових листки – на очах.                                                                                                                  Станіслав Єжи Лец,                                                                                                                     ...
Читати далі →

Місто...

Наближаємось… вагон іще м*яко муркоче, але тебе, місто, вже видно. Навіть не те, що видно, — відчутно!  Як я любила оцей момент наближення до Тебе… В передчутті простору невидимого, немислимого, але такого дійсного, твердого і оснОвного, що жоден камінь не зрівняється... Не знаю, хто творив отой простір — Ти чи Місто?  Місто любила ще до Тебе, Простір уже вгадувався там, той, направду немислимий, непомислЕнний, але такий реальний... І зустрілись ми зовсім не в Місті. В мене  на порозі. Стоял...
Читати далі →

Заміж, заміж, коли заміж?=)

Нещодавно почала помічати дивну картину, коли всі мої родичі і близькі якось раптово відстали від мене із запитаннями «колизаміж?» і почали мучити цими тортурами мою молодшу сестру. По ходу в них ще жевріє надія, що хоч її на це діло все ж можна підбити. Як кажуть, я вже в тому віці, коли мої однокласниці народжують по третьому колі, а я вирішила спробувати все морозиво на районі=) А якщо чесно, то проблема ця досить актуальна і навіть серйозна. Ні, не те, що я не заміжня=) Серйозна проблема — ...
Читати далі →

Немислимо...

Плачу… котрий день поспіль... Навіщо? Слів не стане і не стає... Люблютебе... Знаєш, мала б тебе ненавидіти… Зневажати… І взагалі… любити уже нема кого... Просто фото в комп*ютері. Крапка. Божевільна, знаю, що ти Є. А Вона буде у Вічності. Ні, вона є у Вічності. Любов. Твоя і моя. МИ. Прости, прости, прости. Не змогла, не вбила, не вберегла… Залишаю тебе у вічності, а сама іду далі. Не знаю чи ми зустрінемось там, чи бувають там зустрічі. Але. Знаю точно, що Вона житиме віч...
Читати далі →

Хто кого дискримінує?

                                                                                                                      Завдання зробити людину щасливою                                                                                                                           не входило в план створення світу.                                                                                                                                                         Зіґмунд Фройд.    Питання статевої дискр...
Читати далі →

О.К., я була твоєю коханкою

Три дні валялася в ліжку з гарячкою 39 якоюсь напівпритомною колодою. Без видимих причин. Просто так. Чомусь. Снилось-марилось якесь жахіття, хтось до мене приходив, повна хата людей, пташки і лилики. На третій день прокинулась і зрозуміла, що можна жити. Щось змінилося. Наче діру всередині хтось зашив. І настала повнота. Ота повнота нелогічного внутрішнього спокою будь де і будь в чому.  За кілька днів випадок привів мене в Шешори. Місце апогею щастя мого 3-5 річного дитинства. Водограй і Сонц...
Читати далі →

Архе...

ото переглядала старі файли на комп'ютері і знайшла… отаке архе… най жиє))) гойда-гойда-гойданочка а я твоя коханочка колихала рута мяту коханочка колихала земля небо спати клала земля небо а я тебе будеш сонце моє спати я тя буду колисати не як дитє а як счістє чість моя — чість твоя с-чістєєєєєєєєєєє…...
Читати далі →

Ти не любив мене

«Чоловік, що підняв руку на жінку, помирає для… просто помирає.» Я приходила до тебе, на твій поріг, Ще до того ніким не кохана, Ти мене проганяв, не беріг, Я була твоя гостя непрохана.   Ти міг подати не руку, лиш чаю, В горняті холоднім розписанім, І не питав мене чи прощаю, Коли брав таку…розхристану.   Ти крутив мої кисті…ще боляче, І так легко кидав до льоду , І потішався наді мною стоячи, Дивився на свою шкоду…   Ти не любив, душу травмуючи, І знаючи всі мої паролі, Мої...
Читати далі →

Він мацав музику...

Він йде, асфальт волочиться за ним,
Брехливі афіші на стовпах висять,
Він був високим, гарним, молодим,
І палко вірив всім новим пісням.

Не вірив людям, телевізору й новинам,
А зранку пив чай із бергамотом,
І знав, що її звали Аня чи Марина,
Вон...
Читати далі →

Чоловік чи дитина? Легкі роздуми біля сімейного вогнища...

Зараз писатиму щось таке за що мене возненавидить жіноча половина соцмереж. Ну для тих, хто мене знає – то не дивниця, а хто вперше знайомиться з резонансністю моїх думок – будьте обережними на поворотах і в критиці. Поїхали. Мова піде про те, що важливіше для жінки: чоловік чи діти? Читати далі →