Зубасті Стайки і войовнича Микулєска

Не буває походів у гори, які б не запам’ятались або були нецікавими. Адже з яким настроєм йдеш в горби, і як до них ставишся, те й отримаєш у відповідь. А інколи вмикаються навіть бонусні програми у вигляді неймовірних заходів, світанків, «молочних» рік та інших приємних несподіванок. Та є подорожі про які згадуєш ледь не щодня, і лише від думки про ті пригоди, адреналін закипає у мозку. Похід на гори Стайки та Микулєску власне і належить до тієї категорії, коли можеш відчути свободу на сто від...
Читати далі →

Тисяча і один турист Синевіру

Чому і що я люблю в гірських озерах? Люблю тишу, можливість посидіти на березі, споглядати як вітер хвилює його плесо. Люблю спостерігати за озером коли я один. Зовсім інші відчуття. Тільки ти і величезна водойма, яка зараз говорить лише з тобою, усміхається тільки тобі і дивиться тобі в очі своїми прозорими блакитно-смарагдовими очима.   Якщо ви також все це любите то вам тоді точно не на Синевір. Єдиний варіант то прийти туди ще до сходу сонця. Та ми знали, що від полонини Гича йти нам 12 кіл...
Читати далі →

Полонина Гича

На полонину Гича ми потрапили вже після сьомої. Сонце тікало на захід послаблюючи свої палкі обійми та подовжуючи тіні смерек на яскраво зеленій траві.  Краса навколо «ложила» стрілку на спідометрі «феншуйності». Та це була не остання приємна несподіванка. Я знав, що на полонині є будиночок, що в 2012 році був капітально відремонтований моїми друзями з ГО «Карпатські стежки», але його стан нині, вразив навіть мої очікування. Пластикові вікна, поручні захист від коней, задуті пінкою щілини, зр...
Читати далі →

Кам’яне Яйко

Перша вершина третього дня походу — гора Яйко Ілемське (1679м). Від будиночку ми досить швидко переходимо з одного хребтика на інший по схилу Яйка, а потім без наплічників забираємось на кам’янисте яєчко. Походження назви гори розумієш одразу коли дивишся на неї зі сторони. Є щось в цій простій, на перший погляд, та просторій вершині. Якась позитивна енергетика та велич. Принаймні настрій в усіх чотирьох учасників походу був пречудовий. А коли відповідний настрій, то й знімки виходять шалено-...
Читати далі →

Відьма у мурі

Маленькими подорожами у Карпати навіяно… Це початок. Кожен може додумати, як хоче. А я поки допишу)) «Стара негідь жила у мурі. Мур був у передгірському містечку, яке, крім всього, подобалося мені за одну річ. У ньому завжди було повно пилюки. У сусідній Вижниці пилюка кудись дівался, можна було подумати, що там працюють двірники. А тут, усе потопало у порохах, і таким чином пам'ять про вічне руйнування світу нікуди не дівалася. Площа містечка була завжди безлюдною. Тим не менш з автостанції ...
Читати далі →

Казки Аршиці

Хтось любить в горах вершини з краєвидами, хтось дивитись на вершини з кулуару, хтось ліси, хтось гарні стежки, хтось ріки, але мені простіше, — я люблю все! Хребет Аршиця то, як кажуть, «ол інклюзів». Тут тобі і вершин з непролазними жерепами і гарними краєвидами, і загадковий старий ліс, і ріки, і озера, і стрімкі підйоми… Звичайно коли ми йшли траверсовою стежкою хребта на початку травня під сумну музику дощу, все сприймалось інакше, тепер же кожен метр цієї казки радував око. Яскраво-зеле...
Читати далі →

Карпатська опера

Ти можеш відвідати Міланську Ла Скала чи Віденську оперу, і побачити гру найвідоміших акторів і почути найвизначніших тенорів світу. Можеш не їхати так далеко і насолоджуватись красою і величчю театрів Чернівців, Львову чи Одеси. А можеш податися в Карпати, де свої неповторні опери ставить природа. Легкі туманні куліси магічно тануть, і поки ще не вщухли захопливі враження гостей театру роботою художника-декоратора, починається увертюра. Увесь зал миттєво наповнюється чарівними звуками, а відл...
Читати далі →

Смарагдовий Росохан

Я повернувся! Місяць я марив Росоханом, і подолавши черговий 11-годинний транспортний квест «Чернівці-Івано-Франківськ-Калуш-Осмолода» та 13 кілометрів пішки, я знову тут. Минулого разу ми ломились крізь сніги і нас добряче сполокав дощ, що не дав нам сповна насолодитись Росоханом. Тож сонячний прогноз на цей похід тільки додавав нетерпіння побачити озеро у всій красі. Але всі мої сподівання були вкотре вщент розбиті і перевершені реальністю. Це озеро з іншого виміру. Якогось чистого та водноч...
Читати далі →

Манявський та Бухтівецький рай

Тільки на 6 день походу я добрався до своїх улюблених водоспадів. Манявський водоспад хоч місце і попсове, і на вихідні я вам взагалі не раджу туди потрапити через сусідство з тисячею людей, але там є що подивитись. Головне йти з людиною яка там була і покаже усі три водоспади, та неперевершені міні-каньйони з чудовими ванночками і мініатюрними водоспадиками. Сам же Манявський водоспад один з найгарніших в Україні і в моєму особистому рейтингу знаходиться на першому місці. В кінці невеличкого...
Читати далі →

Млакські пригоди

П’ятий день походу видався мабуть самим насиченим і можна впевнено сказати, що цього дня було все. Тоня святкувала своє день народження, тож у святковому настрої незвично довго спали. Вийшли ми тільки о 12-ій. Маршрут передбачав легку 5-кілометрову прогулянку дорогою до Старої Гути, потім перехід по селу і 12 кілометрів до Манявського водоспаду. У сільмазі натрапивши на блага цивілізації вперше за 5 днів, пригощаємось морозивом і докуповуємо необхідні продукти. Вибір в магазині був невеликий т...
Читати далі →