Ремарки під час чуми

1) Вважаю закриття внутрішньообласного сполучення помилковим. Це ніяк не вплине на ситуацію, адже залишається відкрите транспортне сполучення з Києвом та іншими областями. Який сенс у скасуванні маршруток, скажімо, на Сторожинець, якщо між Чернівцями і Коломиєю щодня курсує приміський потяг? У Чернівці щодня прибувають поїзди з Києва і Львова. Натомість мешканці сіл не мають змоги добратись на роботу, яку ніхто не скасовував, чи елементарно в обласні і районні лікарні. Хворі люди мають більше ша...
Читати далі →

Мой глоток

Удивление, оно, как глоток. Одинаковое движение горлом. И хочется, как воды. Как-то мне попался отрывок воспоминаний Константина Паустовского, о том, как он приехал в Тбилиси, его знакомили с какими-то людьми, они выпивали, веселились весь вечер. А потом его отвели в пустую комнату, чтоб он смог отдохнуть, поспать. Константин проснулся среди ночи и ему показалось, что он из сна попал в сон. Вокруг него были какие-то странные животные с удивленными глазами. Это были картины Нико Пиросманишвили. Т...
Читати далі →

Мандрівки 2016 року (фото)

Рівно рік я не веду блог, за увесь цей час я написав один допис. Спочатку думав, що немає часу, чи лінь, а потім зрозумів, що це щось інше. Раніше я намагався усім розповісти про ті чудові місця де я побував, і ті емоції які пережив, намагався поділитись шматочком Карпат, щоб люди бачили, що вихід завжди є.Але згодом гори настільки глибоко увійшли в моє життя, що ці відчуття стали чимось особистим та інтимним, і відкривати їх на широкий загал я вже не готовий. Декілька разів я пробував писати ба...
Читати далі →

Мандрівки 2015 року (фото)

Напередодні новорічного походу в гори, хотілося, так би мовити, подонаджити риску 2015-го. Рік видався багатим на мандрівки, чудових людей та неймовірні місця. Я здійснив декілька бажань і мрій і вирішив поділитись ними з вами та опублікувати по одній світлині з кожного походу.Загалом в мандрах цього року провів 76 днів, і це не може не радувати. 2,5 місяці в горах, на перший погляд здається багато, але, звичано ж, хочеться більшого. Пройшов за цей час 875 кілометрів карпатських стежок і кожен п...
Читати далі →

Сольний Кукул

Є щось у сольних походах, що зваблює тебе і грайливо посміхаючись манить до себе. З часом розумієш, що це не той випадок коли тобі хочеться побути одному, цього мені вистачає і в чернівецькій квартирі. Ти ніколи не будеш в горах один. Це ніби зустріч зі старим добрим товаришем. Ти можеш добу з ним говорити про всілякі дурниці і чим ближче дно у вашій спільній пляшці тим відвертіші розмови, які на ранок все одно ніхто не згадає.Можливо приваблює лоскотне відчуття адреналіну, що виділяється ще до ...
Читати далі →

Коломийка

Шкода Коломию. Це місто з ефектною архітектурою суттєво постраждало під час Другої світової, коли втратило значну частину своїх мешканців. Добила Коломию Радянська влада, яка надала місту меншовартісний статус районного центру....
Читати далі →

Манявський та Бухтівецький рай

Тільки на 6 день походу я добрався до своїх улюблених водоспадів. Манявський водоспад хоч місце і попсове, і на вихідні я вам взагалі не раджу туди потрапити через сусідство з тисячею людей, але там є що подивитись. Головне йти з людиною яка там була і покаже усі три водоспади, та неперевершені міні-каньйони з чудовими ванночками і мініатюрними водоспадиками. Сам же Манявський водоспад один з найгарніших в Україні і в моєму особистому рейтингу знаходиться на першому місці. В кінці невеличкого...
Читати далі →

Біле слоненя

Ще коли я Карпати пізнавав лише по фото у мережі інтернет, на очі мені потрапила фотографія обсерваторії на горі Піп Іван Чорногірський (ПІЧ). Обліплена важкою сніжно-крижаною ковдрою, вона нагадувала величезного білого слона. Власне «Білий слон» і є другою, неофіційною назвою обсерваторії. Тоді, мрії туди потрапити, здавались чимось нереальним і нездійсненним… Пройшло 4 роки. Вперше на ПІЧ я піднявся в листопаді минулого року, тепер же ми з компанією вирішили навідатись у гості до білого слон...
Читати далі →

Подорож до Сонця

5 ранку. Залізничний вокзал. У повітрі запах дешевої кави з апаратів з присмаком вже таких близьких пригод. Я міняю в касі 12 гривень на квиток у мрію. Ту про яку марять тисячі за своїми моніторами та так і не встають зі стільця. Ту яка дуже дорогвартісна для більшості, і при цьому за суботній вечір у пабі пропиваються в десятки більше грошей. Ту яка така далека та недосяжна, але інколи лоскотить ніс своєю близькістю. Стільки цікавих, веселих та повчальних історій, як у дизельному потязі дорого...
Читати далі →

Небесна полонина

Перший день Нового року зустрів нас 20-градусним морозом та хмарним небом. Та проблеми з погодою стали не головними, все одно ми збирались увесь день відпочивати після надважкого 31 грудня. Ще вночі я відчув легкий біль у пальці на нозі. Дивно, адже коли прийшов якихось ознак обмороження під час перевзування не виявив, та знявши носок я побачив свій палець і настрій зіпсувався. Його колір та водянки говорили про неприємності. До цього призвів збіг одразу декількох факторів і ключовим було відс...
Читати далі →