Не варто прогинатися під мінливий світ, світ точно не прогнеться під вас

Ми занурюємося в історію не для того, щоб дізнатися про когось там. Якщо, звісно, ми не політики, і нам не треба солідного обгрунтовання для теперішніх своїх злочинів. Ми занурюємося в історію із задоволенням, щоб дізнатися про себе, про сучасність. Змінити кут зору. І наша сучасність буде такою ж смішною, трагічною, абсурдною і зворушливою, як та їхня сучасність. Власне, історія Антіна Кобилянського з розряду таких — вічних. Я колись писав про нього. Антін дружив із Юрієм Федьковичем, і ...
Читати далі →

Садовий провів майстер-клас для Каспрука

Мер прекрасного Львова Садовий приїхав до Чернівців. Зрозуміло, що це частина його прихованої виборчої кампанії, але «прикриття» UrbanTalks Львів & Чернівці теж заслуговує на окрему розмову, але я не про це. Чернівці і Львів, як Київ і Москва. Кожне порівняння цих міст завжди приводило до того, що чернівчани вчергове могли досхочу насолодитися власною неповноцінністю. У той час, як Львів зміг — Чернівці тужилися і видихали. При майже рівних стартових можливостях столиці Буковини завжди не вис...
Читати далі →

Мовчання серед проституток

Купив якось у Львові книгу Збігнєва Герберта польською. Та й забув. Взяв погортати вчора ввечері, і там про Чернівці і Целана. Хто такий Герберт? Видатний польський поет, культурна легенда часів воєнного стану і «Солідарності» у Польщі. Перекладений головними мовами, лауреат, успішний драматург та інше. Герберту подобалися вірші Целана, і він почав думати, що вони такі не схожі ні на що, тому що той з Чернівців. Потім він познаймився із Даном Пагісом, якого у нас не знають, і дізнався, що ...
Читати далі →

Угорсько-італійська подорож . Частина 1. Повернення до коханця

Якщо часто подорожувати, то з часом з багажу за спиною залишаються лише крила. Цю фразу я написала два роки тому, коли ще по факту ніде не була за кордоном. Нині кожна поїздка для мене це ціла пригода і здійснення частки великої мрії – провести життя у подорожах. Ну чи не фантастика – слати вам привіти з узбережжя Тихого океану чи з Евересту? І моїм хейтерам на місці спокійно б жилося. Нікого б не давила моя близька присутність. Нікого б не цікавило скільки я заробляю, де купую шмотки і з ки...
Читати далі →

Мандрівки 2016 року (фото)

Рівно рік я не веду блог, за увесь цей час я написав один допис. Спочатку думав, що немає часу, чи лінь, а потім зрозумів, що це щось інше. Раніше я намагався усім розповісти про ті чудові місця де я побував, і ті емоції які пережив, намагався поділитись шматочком Карпат, щоб люди бачили, що вихід завжди є.Але згодом гори настільки глибоко увійшли в моє життя, що ці відчуття стали чимось особистим та інтимним, і відкривати їх на широкий загал я вже не готовий. Декілька разів я пробував писати ба...
Читати далі →

Проект революций

А ведь советский фильм «Волшебный Голос Джельсомино» — проекция всех последующих оранжевых революций. «Наше главное оружие — правда». «Я расскажу Вам, почему оранжевый цвет волос красивее волос зеленого цвета». Картина снята во Львове и Одессе в 1977 г....
Читати далі →

Таємниці львівських судмедекспертів – 2

Не розібравшись із корупцією, українцям буде важко виграти війну – кажуть американські дослідники та економісти, але це потрібно зробити всупереч російській агресії! Підміна органів, необ’єктивний висновок, викриття — це лише мала частка закидів до Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи (ЛОБСМЕ) в особі його безпосереднього керівника Шевчука Миколи Миколайовича.Ви спитаєте у чому причина?Повернемось на деякий час, у 2011 рік. Тоді, проти колишнього керівника відділу експертизи тру...
Читати далі →

Виставка "Примарна зона" в галереї Дзига

В галереї “Дзига” у Львові відкриється виставка “Примарна зона”, яка розповість про бойові будні бійців 5 батальйону Добровольчого українського корпусу (ДУК ПС) в першій половині 2015 року.  “Примарна зона” — це своєрідний груповий щоденник, фіксація дійсності будь-якими можливими способами (текстом, малюнком, графікою та відео).  Хотілося будь-яким способом зафіксувати все, що відбувалось навколо. Текстом, живописом, графікою, фотографією та відео — усіма можливими способами. Виставка — в...
Читати далі →

Вечір в опері: тріумф високого духу

1 грудня в галицькій столиці відбулась подія, на яку інтуїтивно ми всі давно чекали. Ми знали. Ми не прогадали. Камерний сольний концерт «КОМУ ВНИZ» у стінах Львівської опери на честь висування гурту на здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка. Це той випадок, коли три великих імені пересіклись невипадково. Шевченко під пером «КОМУ ВНИZ», «КОМУ ВНИZ» під струнами Горголевського — спіральне переплетення стихій у вихорі українського бароко. Тріумвірат краси як тріумф високого духу. Вист...
Читати далі →

ти зновупишеш. Це твоє ім'я

Якщо не охоплювати зором контингент зі жлобсьих баб та бикуватих мужиків — можна, в основному, виділити одне — кожен із тих, хто не має стосунку до вищесказаної компанії, щоосені говорить щось подібне: осінь… в ній виникає стільки думок… і хочеться щось… а що то? Романтики? Я знаю це. Я відчуваю із кожною новою осінню щось подібне. Бажання до писання різного роду нотаток та віршів. Хочеться окреслити це тепло десь, хочеться хоч десь його створити, або хоч десь його відтворити. У осені дійсно дуж...
Читати далі →