Бандера і котики: "Cat Cafe" у Львові

11 світлин
image
«Він шалено живучий, цей Львів, недаремно ж він з родини котячих...»
Ю. Андрухович 

Сьогодні зранку приїхала зі Львова і цілий день мріяла написати вже нарешті вам, які чудеса я там бачила. Ми прибули з самого ранку, щоб потрапити на Форум Видавців, і вирушили в центр поснідати. Звісно ж, заблукали. Взагалі ми увесь день йшли не туди, куди потрібно, і плутали все на світі. Зате на вул.Степана Бандери, 47а знайшли незвичне місце, де можна поснідати, –  «Cat Cafe».

У закладі живе вже дванадцять вихованців: розумних, гарних, вихованих котів. Вони тут – на своїй території, тож і поводяться так, як ввічливі господарі. Лягти на стіл, залізти в сумку, стрибнути на коліна до відвідувачів – звична справа. Як же інакше їм перевірити, хто зайшов до них у гості?

Як і личить справжнім царям, котики тут охайні, чисті і з гарними манерами. Тож ставитися до них потрібно відповідно: можна гладити, обіймати, гратися з ними, але ні в якому разі не ображати. Діткам до 12 років не можна чіпати тварин (заради безпеки й одних, і інших), також не рекомендовано приходити вагітним жінкам, тим, у кого алергія на котів, чи всім, хто їх просто не любить. Котикам не можна солодкого, тож годувати їх теж не варто, хоч їм цього і дуже хочеться. Будьте готові до того, що свою їжу доведеться захищати, часом – від багатьох звірів одразу. Особливі умови і особливі мешканці визначають і меню закладу: напої і обмежений вибір десертів. Порівняно з іншими закладами Львова ціни тут доступні: 25 грн за капучіно, 36 грн за чізкейк.

Персонал привітний, любить клієнтів і любить котів. Взагалі все, що я тут відчула, можна описати одним словом: дуже. Дуже затишно, дуже гарно, дуже зі смаком, дуже мило і дуже м’якенькі. До речі, у приміщенні чисто і приємно пахне, але пильнувати, щоб котик не встромив лапку у ваше капучіно, мусите вже самі. Для тих, хто живе вдома з представниками сімейства котячих, – нічого дивного, а ті, для кого така нахабність незвична, – потерпіть трохи, ви ж в гостях.

Як будете у Львові – зазирніть сюди. Тут – гармонія.

Руслан Козлов – фотограф і власник кави, що постраждала.

Без громадського кандидата

Деякі ідеї втілюються швидше, ніж можна очікувати. Такими темпами років за двадцять половина написаного у 2012-2014 рр. проекту «Образ міста. Ідеї для громадського кандидата» може стати реальністю. Використання відновлених старовинних моделей трамваїв і тролейбусів як туристичних атракцій (спеціальні туристичні маршрути).Новий міський голова повинен ліквідувати міські районні ради (Садгірську, Шевченківську, Першотравневу) як надлишкові бюрократичні надбудови. Всі офіційні функції районних ра...
Читати далі →

Декомунізація шкільних лінійок

Пролинула інетом чутка, що нехороший Садовий заборонив випускні у школах і запропонував замінити їх на відправи у церкві. І почався срач. При цьому всі як один забули, що є такі дві вкрай різні речі, як «урочиста лінійка» і «випускна вечірка». І що першою відають шкільні адміністрації, а другою — батьки випускників. І урочисті лінійки — таки да, не заборонити, але проводити без ЦУ так точно, бо я, ще недавній випускник, просто люто, бєшено хейтив тригодинне сидіння під промовами чинуш з упра...
Читати далі →

Типовий Збараж та нетиповий замок

Отож, розповім про свою мандрівку до цього містечка на Тернопіллі. Збараж не входить до «розкручених» туристичних центрів, принаймні з Кременцем чи Бучачем він, поки що, не рівняється. Можливо, спровокую когось повторити мій досвід і нагрянути сюди з візитом :)Стартував я, не близько — не далеко, зі Львова! До Тернополя зручне сполучення електричками, щоправда їдуть вони зовсім не поспішаючи (близько трьох годин). Зате за вікном — гарні краєвиди. Прибувши до Тернополя доведеться переміститися до...
Читати далі →

Гастрономічний Львів

Днями відвідав Лемберг з футбольною і гастрономічною метою. Футбольна мета була товариська зустріч збірної України з латвійцями, ну а інша частина, спроба охопити якомога більше симпатичних закладів аби посмакувати місцеве пиво і наїдки. Вперше їхав без фотіка, але пару знімків на телефон зробив, тому вибачайте за якість. Враховуючи, що економія має бути економною, загальний вагон, друга полка, рюкзак під голову і всього на всього 40 гривень туди й назад. Ще 50 гривень вартувала перепустка на «...
Читати далі →

Розвідники і Буковина. Ч. 8

                                                      Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6, ч. 7.                                                                                Петро Менжерес, «Аеліта»    Иван Бессмертный. Силуэты разведки. Книга-интервью(Одесса: Астропринт, 2007), с. 158 – 161: «Он – полковник (у відставці – примітка моя) Петр Менжерес, в прошлом разведчик…    – Для нашей разведки очень важной была работа на перспективу. Если мы возьмем, к примеру, человека,...
Читати далі →

Розвідники і Буковина. Ч. 7

                                                       Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6.                                                                                     Рудольф Абель   Павел Судоплатов. Спецоперации. Лубянка и Кремль. 1930 – 1950 годы (Москва: «ОЛМА-ПРЕСС», 1997), с. 160 – 161: «В соответствии с секретным протоколом между Молотовым и Риббентропом СССР не должен был препятствовать немецким гражданам и лицам немецкой национальности, проживавшим на территор...
Читати далі →

Розвідники і Буковина. Ч. 6

                                                            Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5.                                                                                  Єлизавета Зарубіна   Павел Судоплатов. Спецоперации. Лубянка и Кремль. 1930 – 1950 годы (Москва: «ОЛМА-ПРЕСС», 1997), с. 300 – 301: «Лиза Зарубина, жена Василия Зарубина, резидента в США, была выдающейся личностью. Обаятельная и общительная, она легко устанавливала дружеские связи в самых широких кругах. Элег...
Читати далі →

Розвідники і Буковина. Ч. 5

                                                             Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4.                                                                                 Манфред Штерн    А. Колпакиди, Д. Прохоров. Империя ГРУ: очерки истории российской военной разведки. Кн. 2 (Москва: «ОЛМА-ПРЕСС», 2000), с. 435 – 436: «Штерн (правильно Стерн, также известен как «Фред» и Клебер) Манфред Сальманович (1896 – 18.02.1954). Родился… в семье мелкого торговца…  Студент медицинского факул...
Читати далі →

Розвідники і Буковина. Ч. 4

                                                             Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3.                                                                                      Ян Черняк    Валерий Кочик. Разведчики и резиденты ГРУ: за пределами Отчизны (Москва: Яуза, Эксмо, 2004), с. 299 – 312: «9 февраля 1995 года в палату одной из рядовых московских больниц вошли начальник Генерального штаба Вооруженных Сил России, генерал армии Михаил Колесников и начальник ГРУ генерал-полковник Фё...
Читати далі →