Quantum Satis

Як же ти мене болиш Більше ніж Quantum Satis Тебе немає, хоч зі мною спиш, Хоча хотів би  й переспати У душі напруга на двісті двадцять, я єдина, хто не вмерла від струму і б"є ним більше ніж Quantum Satis і вени твої як струни Зараз я така як не снилось Ому, Скільки ще зможу опиратись? Можливо, ти знаєш якісь закони, що дозволять не електризуватись? Я кудись в цьому світі плила, по дорозі розгубила весла Quantum Satis твого тепла і я як котушка Тесла Розбити вікна, ...
Читати далі →

Ключ

Будь моїм особистим ключем від усіх захованих дверей і замків Там де зліва дико болить і пече. там ключ  чужий підійти не зумів… Шукала його у синьому морі, як голку загублену в сіні, і хоча воно і тепле й  прозоре, не пускають під воду  очей твоїх тіні… . Пусти мене, чуєш, дай трошки напитись солоним вином по ранах зліва,  Скажи  мені як же навчитись? Жити в статусі «неважлива»?... . Болить невимовно серце тендітне, кричить тихенько до тебе «не муч» Пусти його в море і во...
Читати далі →

Два дні

Я нічого тебе не питатиму, Лиш прошу тебе приїжджай, твої сльози у хвилі ховатиму, Й заварю твій улюблений чай . Ти стоятимеш одна на березі  Цілих два неповторних дні І в душі моїй щось оселиться  Ніби втопиться в червонім вині . Руде сонце спалює нутрощі, І втече за морський горизонт Ти серйозність моя й мої пустощі, Моє перемир'я й мій фронт На пісочку відбилися п'яточки  Від вгрузлих сплетених ніг, А на ніжках залишились цяточки Від піску, що відтерти не встиг Руде со...
Читати далі →

Деяких жінок треба любити на відстані.

Мені 30 років і я чоловік.І все, що я зрозумів  про жінок за ці роки вкладається лише в одне речення.Деяких жінок варто любити на відстані.Мабуть, саме до цього я йшов все своє життя. Хтось назве мене невдахою, що в тридцять років не має ні успішної кар’єри, ні сімї, дружини, дітей. Я ж називаю себе мандрівником. Мені подобається йти по цьому житті легко і не думаючи, що про мене подумають інші. Та для мене завжди буде важливим те, що про мене подумає Вона. Хоча я невпевнений, що вона хоч іноді ...
Читати далі →

ТАНЯ

Тані страшенно не вистачає його І це далеко не м’ячик, І саме сумне, що в Тані є всьо, Але Таня чомусь гірко плаче….Нічого не тішить, як ніби маля Заплакане серце маленьке, Лиш паспорт уже давно промовля, Що Таня доросла студенткаТані так хочеться вернутись у час, Де мріяла про кіндери й сік, Де найбільший вогонь її серця не згас, Де був її Чоловік….На руках засиналось швидко чомусь, Хоч щетина і колола їй щічки, А все того, що колючий татусь, гріє краще від теплої пічки..Таня не про...
Читати далі →

Музика душ

Зливаються душі під музику струн 
Бринить серце відганяючи сотні дум 
Танець небесний летить над всіма 
Він, немов жезл, між вами двома 

Читати далі →

Я хочу. Щоденник егоїстки.

Я не вернусь Так говорил когда то И туман Глотал мои слова И превращал их в воду Я все отдам За продолжение пути Оставлю позади Свою беспечную свободу Чому я себе не відпускаю?Чому нас щось ще зв’язує?Чому я продовжую думати  про це?Можливо,  це твої книги, що бережно припали пилом на полиці? Я так хочу відкрити їх, здути пилюку і поглинути в читання. Маючи все для щастя, тримаючи бережно цю синичку в руках, мене не перестає всередині бити батогом почуття…провини?Стільки не потрібних слі...
Читати далі →

Люблю ВАС, донецькі)))

Моє особисте знайомство з Донецьком і Донецькими почалося в 2004 році, коли шастала там як агітатор і спостерігач на виборах від Ющенка. Вразило мене те, що села/містечка поблизу Донецька, навіть Мар*їнка і Курахово… балакали українською… Суржиковою, але українською... Побачила там традиційне радянське КДБ і страх людей перед ним... Дикий страх, панічний… «безисходний», розпач вселенський... залитий горілкою, закурений гашишем, коли просто можна убити тебе чи когось, бо ніхто і нічого не варт...
Читати далі →

Немислимо...

Плачу… котрий день поспіль... Навіщо? Слів не стане і не стає... Люблютебе... Знаєш, мала б тебе ненавидіти… Зневажати… І взагалі… любити уже нема кого... Просто фото в комп*ютері. Крапка. Божевільна, знаю, що ти Є. А Вона буде у Вічності. Ні, вона є у Вічності. Любов. Твоя і моя. МИ. Прости, прости, прости. Не змогла, не вбила, не вберегла… Залишаю тебе у вічності, а сама іду далі. Не знаю чи ми зустрінемось там, чи бувають там зустрічі. Але. Знаю точно, що Вона житиме віч...
Читати далі →

Смерть медузи (уривок 1)

І Передкнига ***І заспівали на вулиці перехожі. Це були протяглі уривки старих григоріанських гімнів, хтось вклинювався з якогось дива у звуки натовпу словами з романсів. Це би виглядало і чулося дуже несвоєчасно і відразливо для розніженого класикою вуха, але тут контингент був не такий, цих не хвилювало нічого. Спів розносився околицями, підлітав вище будинків, перестрибував людям через голови шаленою хвилею і падав на тротуар знесиленими рештками зредукованих і розтрачених звуків.-           ...
Читати далі →