Деяких жінок треба любити на відстані.

Мені 30 років і я чоловік.І все, що я зрозумів  про жінок за ці роки вкладається лише в одне речення.Деяких жінок варто любити на відстані.Мабуть, саме до цього я йшов все своє життя. Хтось назве мене невдахою, що в тридцять років не має ні успішної кар’єри, ні сімї, дружини, дітей. Я ж називаю себе мандрівником. Мені подобається йти по цьому житті легко і не думаючи, що про мене подумають інші. Та для мене завжди буде важливим те, що про мене подумає Вона. Хоча я невпевнений, що вона хоч іноді ...
Читати далі →

ТАНЯ

Тані страшенно не вистачає його І це далеко не м’ячик, І саме сумне, що в Тані є всьо, Але Таня чомусь гірко плаче….Нічого не тішить, як ніби маля Заплакане серце маленьке, Лиш паспорт уже давно промовля, Що Таня доросла студенткаТані так хочеться вернутись у час, Де мріяла про кіндери й сік, Де найбільший вогонь її серця не згас, Де був її Чоловік….На руках засиналось швидко чомусь, Хоч щетина і колола їй щічки, А все того, що колючий татусь, гріє краще від теплої пічки..Таня не про...
Читати далі →

Музика душ

Зливаються душі під музику струн 
Бринить серце відганяючи сотні дум 
Танець небесний летить над всіма 
Він, немов жезл, між вами двома 

Читати далі →

Я хочу. Щоденник егоїстки.

Я не вернусь Так говорил когда то И туман Глотал мои слова И превращал их в воду Я все отдам За продолжение пути Оставлю позади Свою беспечную свободу Чому я себе не відпускаю?Чому нас щось ще зв’язує?Чому я продовжую думати  про це?Можливо,  це твої книги, що бережно припали пилом на полиці? Я так хочу відкрити їх, здути пилюку і поглинути в читання. Маючи все для щастя, тримаючи бережно цю синичку в руках, мене не перестає всередині бити батогом почуття…провини?Стільки не потрібних слі...
Читати далі →

Люблю ВАС, донецькі)))

Моє особисте знайомство з Донецьком і Донецькими почалося в 2004 році, коли шастала там як агітатор і спостерігач на виборах від Ющенка. Вразило мене те, що села/містечка поблизу Донецька, навіть Мар*їнка і Курахово… балакали українською… Суржиковою, але українською... Побачила там традиційне радянське КДБ і страх людей перед ним... Дикий страх, панічний… «безисходний», розпач вселенський... залитий горілкою, закурений гашишем, коли просто можна убити тебе чи когось, бо ніхто і нічого не варт...
Читати далі →

Немислимо...

Плачу… котрий день поспіль... Навіщо? Слів не стане і не стає... Люблютебе... Знаєш, мала б тебе ненавидіти… Зневажати… І взагалі… любити уже нема кого... Просто фото в комп*ютері. Крапка. Божевільна, знаю, що ти Є. А Вона буде у Вічності. Ні, вона є у Вічності. Любов. Твоя і моя. МИ. Прости, прости, прости. Не змогла, не вбила, не вберегла… Залишаю тебе у вічності, а сама іду далі. Не знаю чи ми зустрінемось там, чи бувають там зустрічі. Але. Знаю точно, що Вона житиме віч...
Читати далі →

Смерть медузи (уривок 1)

І Передкнига ***І заспівали на вулиці перехожі. Це були протяглі уривки старих григоріанських гімнів, хтось вклинювався з якогось дива у звуки натовпу словами з романсів. Це би виглядало і чулося дуже несвоєчасно і відразливо для розніженого класикою вуха, але тут контингент був не такий, цих не хвилювало нічого. Спів розносився околицями, підлітав вище будинків, перестрибував людям через голови шаленою хвилею і падав на тротуар знесиленими рештками зредукованих і розтрачених звуків.-           ...
Читати далі →

Брехунам

Брехун і ти, якщо кричиш — " нема любові!", Хоч всі довкола і так вже брехуни, Всі недоступні й такі всі гонорові Черпають посмішки з душевної казни… Ціна словам про щастя, коли важко, Мізерна, та і водночас їм нема ціни, Бо серце так тріпоче як у клітці пташка… Не видавай себе, не прогинай спини! Любов тебе в петлі своїй задушить, Та так приємно, що увійдеш у смак, У грудях все розірве і осушить Ще гірше від тих лютих вовкулак… Нащо тобі у чомусь признаватись? Аби і...
Читати далі →

Чорний Дракон. ГодЕн.

Лежала обабіч гостинця, стискаючи в руках самоцвіт. Не те що встати, рухатися не було сил. Драконятко полоскотало мене в щоку: «Вставай, їдемо до Дракона».Що за дурість? Який дракон? Дракон помер, залишився тільки камінець. Драконятко метушилося, кудись бігало, щось носило, щось і з кимось погоджувало.Скільки часу пройшло як тут лежу? Що, взагалі, діється? Драконятко підбігло до мене, взяло на руки, наче дворічну дитину і занесло в авто. Саме вмостилося на передньому сидінні. Господар машини не ...
Читати далі →

Ти є

А чи можливо тобою напиватись, метеликів повіки розбудити, і як в траву зелену розігнатись стрибнути…й всю печаль втопити?І губ твоїх шовкові перламутри, У себе спомином залишу на плечі, Де душі наші в стані Камасутри Печуть для нас весільні калачіСтрічати із тобою перший промінь, Зі школи неслухняних малюків, І молодості радісний відгомін, В холодній хвилі сивих волосківНа крАю світу, тримаючись за руки, На краю перехрестя двох життів, Пережену останні серця стуки, Щоб ти мене почув...
Читати далі →