Вихор у серці Азії

Якщо ви ніколи не подорожували за межі нашої рідної України або їздили хіба що в Європу, то нерідко задавалися питанням: а яке життя в Азії? що там не так? може і люди зовсім не такі? не повітрям дихають?! Життя в Азії дійсно не таке, з одного боку, бо у людей інші проблеми, культура, менталітет, але, з іншого боку, сонце так само світить, люди є як хороші, добрі і гостинні, так і злі та хитрі. А проблеми, по суті, і потреби у всіх людей, де б вони не народилися, одні. Усі хочуть бути щасливими...
Читати далі →

Пожар закончился

Скоро літо, отже, незабаром настане весільний бум і прекрасні випускниці факультету іноземних мов викладуть в соцмережі фото у весільних сукнях. Весілля переслідують мене всюди: від невинних розмов знайомих до безкінечних весільних фотосесій в резиденції. Доки я сьогодні сиділа в «Literatur Cafe» і думала про секуляризацію суспільства в Латинській Америці, весілля знайшло мене і там — заклопотані молодята прийшли зробити гарні фото. А коли в моєму улюбленому серіалі герої нарешті поцілувалися (н...
Читати далі →

Пори року любові

Любов це сила і крик душі Любов це те що живе у тобі. Вона виростає з кожним днем І проживає пригоди нові. Вона може пожити у весні,  Коли все квітне і немає біди. Не забуває завітати у літо Щоб тільки ти і вона на всім світі. В осінь заходе квапливо Там пожинає плоди щасливі. Ну а в зимі старається лиш відпочивати Щоб дарунки її ви вміли цінувати. Тож насолоджуйтеся всіма барвами любові Не шукайте для себе нічого іного  Пам’ятайте назавжди, що любов - це та сила, В яку треба вірит...
Читати далі →

Зрада

Заламує дощ барабанні перепонки,І чайник нервово свистить на плиті,Знімай з себе все… і галстук і запонки,Дай притиснутись до твоєї душі Чекають тебе мої ажурні квіти,Що спокусливо сплять на високих грудях,Під ними твердіють темні магніти,Що стікають сиропом по твоїх устах Сьогодні вдома й у серці немає нікого,Сьогодні закриваю двері для совісті,для мене немає нічого святого,сумнішої направду не знАйдеться повісті Злітають прикраси в перемішку з вином,Ти мій у пекло горящий білетСплітаюсь з тобо...
Читати далі →

Могло статися якесь кохання

Тобою запросто можна було милуватися більше ніж мною. В школі ми з тобою були продуктами далеко не першої необхідності. Ніхто на нас не кидався. Хоч і не були знайомі до цього третього курсу, але спільне невострєбуване минуле давало кілька тем для розмов. Бути популярним серед  дівчат, дивувати їх, бути таким собі Казановою, просто бути для них. Чи не того самого хотілося і мені?.. ну звісно серед хлопців. Подейкували, що ми ідеальна пара. Але, на жаль ініціатором наших відносин були не ми. А ті...
Читати далі →

Хвороба

Лікувати тебе барбарисовим чаєм,Хворіти з тобов під одним покривалом,Бацилами мінятись дружно навзаєм,Запивати тебе гірким Лазолваном Твою температуру змірЯти долонями,Позбутись її та далеко не зразу,Цілунками в губи від болю над скронямиРозносити в світ цю пекельну заразу Приборкати жар у мурашок на тілі,Цілити печивом і легким дотиком,І рухи мої такі осмілілі …Ти-мій Аспірин укупі з антибіотиком Прийшла від хвороби шалена біда,Біда, яку лікарям не подолати,Кашляти з тобою – ідея проста,Лиш на ...
Читати далі →

Автобіографічний опус про мистецтво та війну

Цього дня я по-іншому відчула, що таке війна. До того, звісно, тисячі смертей, друзі в АТО, смерті знайомих, смерті знайомих знайомих. Батько, який ходить на всі поховання солдат, що привозять у закритих трунах і я, яка намагається триматися і допомагати.Коли змінюється погода, в моїй голові теж тоді щось змінюється, я стаю бліда, наче церковна свічка Й погано розумію реальність. Реальність для мене стає якось надто тихою. Весною не розумію й погоду, то вдягаюся надто тепло, то змерзаю, але бачу...
Читати далі →

Правда життя

Завжди хвилювало питання: чому люди поводять себе певним чином? Деякі вчинки настільки протирічать буденній поведінці, що поневолі задаєшся питанням: як так? Очевидним є те, що наслідком таких дій є вплив оточуючих: друзів, рідних, близьких, та і простих прохожих. Чому матір є дуже жорстокою до своїх дітей? Певно тому, що в дитинстві так само поводились з нею. Чому існує такий вид чоловіків як «мамині синки»? Тому що мами завжди намагаються опікати і бути лагідними,  а хлопцям потрібна справж...
Читати далі →

Ненавиджу її

Присвячується чоловіку, що любив любов, чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку у якого я хочу попросити пробачення.... Зніміть із неї цю червону сукню, Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні, Пораню і залижу пекельні рани Та скільки в неї є тієї жінки? І скільки в ній отого естрогену? Пухкенькі губи і котяча спинка, А я б їй вгризся зубами  в самі  вени…. На чутливій шкірі, залишаючи укуси, Диявола я б виривав з її грудей І на колінах...
Читати далі →

Перший подарунок матері - життя

Я пишу ці відвертості саме тому, бо знаю, що ти їх прочитаєш. Мені було лише три роки, як я почала жити без тебе. Зовсім крихітна та безпорадна я чекала, коли ти повернешся з магазину чи гостей, але ти так і не прийшла. Я пам’ятаю, як ти збирала свої речі, як бабуся взяла мене за руку і повела грати на вулицю з дітьми, а коли я зайшла до будинку, тебе вже не було в ньому. Кожного дня я виглядала тебе, чекала, що ти от-от прийдеш, обіймеш, скажеш, що занадто довго затрималась у подруги, але ти...
Читати далі →