Докучаївськ. Цей епізод досі викликає в мене якесь дивне відчуття. Не розумію чого саме: сорому? страху? співчуття? жаху? абсурду? ЯК? в такій ситуації діяти «правильно»? Де межа між відступом і банальною втечею? Де право на "інакшість", а де  «влізання на чужу територію»? Коли допомога, а коли — нав*язування власних цінностей під соусом «правильного чи істинного»? Після спілкування з отцем Яролавом (http://h-dychkovska.vkursi.com/7818.html), ми, окрилені, шукаємо ще жителів Докучаї...
Читати далі →

Попереднє: http://h-dychkovska.vkursi.com/7811.html Оповідка від отця Ярослава: «Запросили мене сюди люди, що ще пам'ятали своє греко-католицьке коріння. Було дуже важко, сім'ю перевіз не одразу… середовище агресивне, постійні погрози, дрібні пакості, всяке було. Одного разу, в п'ятницю надвечір, прийшов до мене сусід, п'яний добряче, із сокирою. Кричить: — Зарублю тебя, сволоч бандеровская! До понедельника не доживешь!!! Хотів щось там тою сокирою погрожувати, але настільки був п'яний, що...
Читати далі →

Попереднє тут: h-dychkovska.vkursi.com/7809.html Далеко після подій 2004 любила жартувати: «найжахливіше місто на землі — Докучаївськ». Ну це ж треба вигадати назву таку? Розумію, що Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) — поважна особа, грунтознавець, що заслуговує на вшанування, але прізвище мав якесь не милозвучне. Їй-бо, який-небудь Комсомольськ звучав би краще. А до 1954 були «Оленівські кар'єри», цілком гарно. Правда, спочатку не розумію, звідки тут в напівпустельних степах олені, поті...
Читати далі →

Незадовго до поїздки на Донеччину мала балачку з одним дрібним бізнесменом, який переконував мене, що громадянські права мають мати тільки ті люди, які щось у «громаду-державу» вкладають. При виясненні що то таке оте «щось», справа звелась до податку та його розміру. Фактично пропонувався майновий ценз. Я щиро опротестовувала цю думку, доводячи бізнесмену, що незрозуміло де ставити межу цього цензу. Скажімо, я не в стані заплатити такого податку, як він, він не в стані заплатити того, що олігарх...
Читати далі →

Галя Буцька в переговорному процесі. Домовляється про зустріч із міліцією та місцевими комуністами. Комуністи в другому турі займають якусь таку цікаву позицію «Ми проти олігархів». Що це має означати — незрозуміло, але вирішуємо йти на переговори, щоб хоча б мати союзників при підрахунку голосів. Вони ж етичні, моральні, чесні і жодних фальшувань не допустять. Чому б не використати «ситуативного союзника». Що стратегічно Петро Симоненко — за Януковича, в цьому ніхто не сумнівається. Але рядові ...
Читати далі →

h-dychkovska.vkursi.com/7690.html Маріуполь, штаб віктора Ющенка. В донецькій області 2 штаби — в Донецьку і в Маріуполі. Тут наша група ділиться на дві підгрупи. Віталій, колишній міліціонер, юрист, керівник маріупольської групи, з ним залишаються Василь Юрців, Оля Молодій ти Славко Ерстенюк (з тих, що пам*ятаю, загалом їх десь 8-9 чоловік). Моя група їде у Вугледар, має вести агітацію по районах, містечках і селах.  Наша підрупа: 1. Любомир ???; 2. Роман ???; Любомир і Роман — батько і си...
Читати далі →

Попереднє: h-dychkovska.vkursi.com/7687.html Їдемо ми на своєрідну «війну» і тут «зброєю» будуть відеокамери, фотоапарати, мобільні телефони, саме вони будуть «фіксувати порушення». Еге ж, саме в 2004 я придбала свою першу «Нокію», якою можна і цвяхи забивати, адже без мобільного тут ніяк. Нас навіть називали «донецькі партизани». В силу того, що 10 років тому фото-відеоапаратура ще не була настільки широкорозповсюджена, як зараз, Василь Юрців мав завдання роздобути всю цю техніку в Івано-Франк...
Читати далі →