Невигадані стереотипи про українців у Польщі

Невигадані стереотипи про українців у Польщі, які ґрунтуються не на коментарях чи висловлюваннях окремих людей, а на власному досвіді спілкування з польським суспільством під час проживання року в Варшаві.Українці – алкоголіки. Коли можна зустрітися для розмови за кавою чи чашкою чаю, українці зустрічаються за пляшкою пива чи горілки. Не дивлячись, вечірня це година чи денна. Українці п’ють, коли їм сумно, і не менше п’ють, коли їм радісно. П’ють з друзями, з ворогами, які після другої стопки ст...
Читати далі →

Європейськими дорогами, або Там, де закінчується Україна (частина 1)

Усе банально. Україна у прямому сенсі має здатність закінчуватися. Раніше, коли ти не виходиш за її рамки – то і увесь світ обмежується любов’ю до Батьківщини. Сидиш собі в Чернівцях, так би мовити і тащищся від Резиденції Буковинських митрополитів, та й тішишся, що не на сході живеш. Принаймні в мене так було.Закордон з’їздити не виходило якось. В Універі в свій час на практику до Польщі поїхали ті, у кого були зв’язки в деканаті, а мені помахали ручкою. А я працювала. Працювала, щоб оплатити с...
Читати далі →

Майстерні майбутнього: зі Львова до Чернівців

22 серпня в Чернівцях у рамках проекту «Dzestra Talks» презентували «Майстерню міста». Платформа громадського активізму Львова, про яку йшлося в «Literatur Café», є спробою привернути увагу до проблем розвитку міста – і по мірі сил, власного ентузіазму та іноземних інвестицій вирішувати їх в окремо взятому просторі. Власне, подія – чергова із серії презентацій модного нині напрямку «урбаністика», і мала наштовхнути чернівецьких слухачів наслідувати успішні приклади Львова та европейських міст. Ч...
Читати далі →

Ворожбит Андрухович і доля фестивалю “Мерідіан Черновіц”

Так і не дочекалися Чернівці якогось зацікавленого матеріалу про фестиваль “Meridian Czernowitz”, який відбувся 5-7 вересня у Чернівцях. Ніби даремно гості розкидували метафорами та майже закінченими есе. Це подекуди було схоже на чемпіонат по інтелектуальному у-шу. Тільки замість фізичних рухів, були рухи, слів, ідей та метафор. Перегорнув сторінки тижневих наших газет, побачив інтерв’ю з якимсь цікавими гостями, але огляду фестивалю нема. Що є знаком, на мою думку, не тільки лінощів і нефахово...
Читати далі →

Чому я не залишусь за кордоном

Рік тому я  залишила свою країну. Поїхала здобувати другу вищу освіту. Пам’ятаю, як перед від’їздом друг порадив створити блог, щоб всі знайомі й рідні знали про моє життя там. Погодилась, але  приїхавши в Варшаву, я цього не зробила. Не зробила рік тому, півроку тому, місяць тому… Роблю це зараз, приїхавши додому на Україну і зрозумівши, що мені хочеться виговоритися.Моє життя за кордоном, наче в іншому вимірі. Перший час в ньому тонеш, виринаєш і знову тонеш. А купити рятувальний жилет – кошті...
Читати далі →

Иногда мне кажется, что Бога нет. И тогда мне становится страшно

За что гибнут украинские солдаты на Востоке Украины? Как бы пафосно для кого-то это не звучало, они гибнут за свою Родину.За что гибнут ДНР-овцы и ЛНР-овцы? Здесь, список идиологем достаточно широк: от наивной веры в борьбу с киевской хунтой до банального наёмничества. Причём, последнего катастрофически больше. Хотя, кто их знает этих сепаратистов – у них свои колорады в голове.А за что погибли 300 человек, сбитого вчера пассажирского самолёта? Ответ на этот вопрос сейчас не ищет никто. Все ищут...
Читати далі →

Українсько-польське пограниччя: Закерзоння та Східні Креси. Ч. 1

                                                       Українсько-польський кордон: лінія Керзона Границю між українцями та поляками творили за княжих часів великі праліси над Вислоком, долішнім Сяном і Вепром. У XIII ст. політична та етнографічна межа між Польщею і Галицько-Волинським князівством проходила дещо на захід від лінії Кросно – Ряшів – Крешів – Білгорай – Пугачів – Паргів – Дорогичин. Коли у XII-XV ст. давні ліси повирубували, кордон втратила свій природний характер і населення п...
Читати далі →

Чому ми програли інформаційну війну

У XXI ст. як ніколи зрозуміло, що війни починаються і закінчуються не на полях битв, а на медіа-майданчиках, які формують свідомість мільйонів їхніх учасників. Солдатами в цих війнах нового типу є всі споживачі інформації, які далі коментують і поширюють її через соціальні мережі. Генералами – блогери і журналісти, які задають рамки інтерпретацій. Кримську інформаційну ми програли, переконавшись у тому, що модернізації потребують не тільки збройні сили, але й мислення політичних еліт, більшість ...
Читати далі →

К украинцам России

Украинцы России, записанные украинцами и те что записаны русскими, но ещё помнят, что они украинцы, и особенно те, что уже забыли о своих корнях, вспомните, осознайте, что вы украинцы. Внимательно, в пошаговом режиме вспомните судьбы своих предков. И подумайте, что ждёт украинцев Крыма после присоединения к России. Базовый принцип взаимоотношений между нациями простой – все нации равны. А теперь смотрите картину. Русские многими веками, по крайней мере со времён катування Петром I  Полубот...
Читати далі →

Без кулі в потилицю (?)

Без кулі в потилицю (?). [стаття була написана ще до феноменальної заяви Арсенія Яценюка про «Кулю лоб, так кулю в лоб»]            Монахині-паломниці з Польщі передали тим, хто перебуває на Майдані в Києві, руками зроблені хрестики з цупких ниток. Один перепав і мені. Я довго дивилася на прекрасний виріб і думала, що це так дико, коли люди з чужих країн переймаються серцем за тебе невідомого їм, бажаючи сил і терпіння, а «рідні» брати мочать тебе по голові і переконані, що треба повернутися д...
Читати далі →