Потвора

Людина покликана зрити у вічністьТо хто ж ти такий, як не бачиш її?Для чого живеш, як метелик у коконі,Коли все навколо мертвіє щодень?У о'чах твоїх безвихІ'дная мряка.Ти дивишся вглиб, але то мілина.Твої береги то для когось лиш пристані –Приплив – почекав – переплив – і прощай.Ти злісно доводиш правдивість той думки,Що в себе довів в голові без вітрів.Та як без повітря живе щось у тобі,Що дихає ще, що живе, поясни?Вкриваєшся злобою, як камінь мохами –Із часом, із болем, потроху, як всі…А потім...
Читати далі →