10 секунд в обіймах водоспаду Пробій

Зараз, вже з позиції побаченого і осягнутого, звичайно ж, дуже веселять люди, які факт перебування в Яремче вважають походом в  гори, а Пробій водоспадом. Та все ж і я, шалено закоханий у водоспади, останні роки із блиском в очах дивився на Пробій. Та дивився я не тому що це якийсь визначний водоспад, а тому що я хотів його пройти на катамарані. Мрія вималювалась десь після третього сплаву Черемошем і перегляду відео проходження Яремчанського водоспаду, як тоді здавалось, недосяжного для мене. ...
Читати далі →

Параллельный кофе

Прочитал как-то, что в Черновицкой психиатрической больнице открыли театр. Было скучно. Думаю — напишу про них. А скучно было, потому что устал, и как-то долго ничего не менялось. Никуда не ездил давно, новизны мало. И вот с этими мыслями иду я в психиатрическую больницу. Делать материал. Иду и думаю: вот если б я куда-то уехал, что б я увидел? Пару-тройку кафе, гостиницу и несколько закоулков, ну может природу красивую. Так этого и дома много. Во всех черновицких кафе, что ли я был? На вс...
Читати далі →

По сміттю – у Європу (фото)

6 світлин
image

Усі ми хочемо, аби довкола було прибрано і чисто. Відомо, що для цього треба небагато – не смітити. Та, на жаль, так думають не всі. Ось чому, проходячи вулицями обласного центру, можна побачити сміття – обгортки від цукерок, пляшки від пива чи газованої води тощо. Складається враження, що людям не вистачає сміттєвих баків. Хоча, мабуть, справа у вихованні та культурі багатьох чернівчан. Днями автор цих рядків помітив, як по вулиці Головній обласного центру з вікна авто хтось з пасажирів викинув на дорогу порожню пластмасову пляшку, котру «розтерзали» колеса інших автівок. Або інше спостереження. Між будинками вулиці Героїв Майдану, «добрий» господар, виходячи з будинку, прихопив з собою сміття. Але не викинув його до сміттєвого бака, а поставив його стовпа. А ось на вулиці Івана Поповича, поряд з костелом Серця Ісуса, перехожий може прогулятися по викинутих недопалках, порожніх пляшках від спиртного та різноманітних пакетах. 

У ЖРЕПах на такий сміттєвий вандалізм розводять руками. Кажуть, що за усім сміттям на вулиці стежити неможливо, тому чистота перш за все залежить від самих людей. Хоча наголошують, що за порушення Закону України «Про благоустрій населених пунктів» згідно ст. 152 «Порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів» Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено штраф від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чернівчанка Ольга Грималовська також вважає, що чистота міста залежить передусім від її жителів. «Я живу на вулиці Комарова. Коли зранку іду на роботу, то сміття викидаю до урни. Інколи спостерігаю, що багато людей ставлять мішки під під’їздом чи деревом, щоб не пройти зайві метри до урни зі сміттям. Відтак пакунок може стояти кілька днів, поки двірники не заберуть його. Вихована людина не викидатиме сміття під ноги, тому звільнитися від бруду у Чернівцях ми зможемо тоді, коли здолаємо звичку викидати сміття де попало», – каже чернівчанка Ольга Грималовська.

Культури не вистачає нам не тільки на вулицях чи біля будинків, але й у місцях відпочинку. Згадаймо літні пляжі на березі Пруту. Тоді, за словами працівників рятувальної станції на воді, рятувальники щоранку виловлювали тут сміття як на воді, так і під водою. Через таку невихованість людей, замість того, щоб слідкувати за безпекою на воді, водолази змушені прибирати пляж. «Часто доводиться витягати з води пляшки від пива, різноманітне скло та інше сміття. Таким чином відпочиваючі самі наражають себе на небезпеку», – каже начальник Чернівецької рятувальної станції на воді Василь Маник.

Щось подібне коїться у міських парках.  «Це обурює. Особливо молодь, яка сидить на лавках, п’є напої у бляшаних банках і викидає їх у траву. Коли бачу це, то роблю їм зауваження, та у відповідь чую тільки сміх», – каже чернівчанка Галина Попадюк.

«Особливої» нашої культури кидаються у вічі й на зупинках громадського транспорту. Картина стандартна – людина робить останню затяжку цигаркою і  за мить до того, як зайти у транспорт, викидає недопалок під ноги. Але зупинки потопають не лише у недопалках – тут можна побачити й лушпиння, пластикові пляшки, обгортки від цукерок, котрі вітер роздуває по усій вулиці.

Отак і йдемо. Кажуть, у Європу…

Дмитро ЛУКАНЮК

Обережно, злий собака!

У районі Прута між вул. Гагаріна і вул. Бережанською в Чернівцях гуляє агресивний пес. Сьогодні прямо посеред двору напав і мало не загриз велику домашню собаку. Міліція, що приїхала на виклик, зарадити нічим не може — господаря не знайшли, собаку з великими труднощами забрали з наміром випустити у приватному секторі поруч. Зброя, шокери, ін'єкції, собачий притулок? Ні, не чули. Винних не знайдуть, навіть якщо пес загризе людину....
Читати далі →

Краще гір можуть бути тільки гори, де ти ще не був

Цей здавалось би банальний на перший погляд і ізбитий заголовок є таким тільки до того моменту як ти "береш" першу верхівку і озираєшся назад. Дух перехоплює. Тобі здається що ти зараз на вершині всесвіту. Ти один, і вітер, який часом не досить ніжний з тобою. Саме тоді розумієш, наскільки тупо сиді...
Читати далі →

Жінка кинулася з мосту у Чернівцях

З моста у районі дріждзаводу стрибнула жінка. Вона впала на острівець внизу, і вижила. Перехожі викликали швидку і рятувальників. Коли я проїжджала повз (десь 20 хв тому), жінку якраз витягували на берег. На вигляд їй 40-47 років, у розмові з рятувальником назвалась Мариною. Детальної інформації, ...
Читати далі →

Повернення Петера Деманта

Той, хто мандрує далеко від рідного дому, зветься мандрівником, експедитором, шукачем і навіть блукачем. А той, хто мандрує вдома, особливо ніяк і не зветься. Хіба непосидою. Петер Демант, український переклад книги якого, а саме «Зекамерону ХХ», було презентовано 28 травня 2013 року в ...
Читати далі →

Провал чи європейська перспектива

Майже десять років я постійно, в силу своїх службових обов'язків, я їздив Україною. Переважно Західною і переважно автомобілем. Напевно на заході немає такого районного центру де б за цей час я не побував. Їздив різними автомобілями, з кимось або самий, іздив дорогами різної якості, їздив селами різ...
Читати далі →

Місто моїх снів

Люди такі неоригінальні... Завжди ті ж самі питання, ті ж самі фрази... «Чому приїхала так далеко?» «А десь ближче не було університету?»... Ну звісно, протягом 886 км не було жодного університету! Не знаю, як в кого, а за моїм вікном 21 століття! Я просто люблю це місто. Цю ...
Читати далі →

На зорі радянської влади за неприбирання снігу у Чернівцях карали одним місяцем примусових робіт

Поки у місті ведеться в'ялотікуча, як застаріла шизофренія, боротьба із снігом, є бажання сидіти вдома і займатися історичними розвідками. І ось знайшов актуальний раритет: «Обов’язкова постанова міськвиконкому від 14 грудня 1940 року». Там сказано, зокрема, що бруковані вулиці маю...
Читати далі →