Моня і Настя (Наум Гурвіц)

 Ще не так давно у газетах друкували невеличкі замальовки, нариси, фельйєтони. Людям подобалося. До років сімдесятих минулого століття, це був повноцінний газетний жанр. Подекуди він відображав час, емоції, які переповнювали людей, набагато краще, аніж газетні новини. Чесніше… Точніше… Публікую таку замальовку з чернівецької обласної преси 1968 року. По-своєму, це така маленька газетна перлинка. Тоді не були ще у моді містечкові розповіді із єврейським акцентом (що стали модними вже зараз). І це...
Читати далі →

Правда Вадіка (плюс фото)

Я перепрошую читачів за те, що якби втягую у суто приватний (таким він став) конфлікт із Вадимом Пелехом (директором телеканалу ТВА і кращим другом політиків). Але тут є певна суспільна складова. Останні півроку конфлікт активізувався до якоїсь критичної межі. І все через мене. Це моя провина. Чому? Тому що я не відповідаю. Тобто, я вирішив влаштувати таке «нєпротівлєніє» яко Будда, хитати головою і плямкати думками, що ось… нехай буде так, як є. Хай людина втішиться, а я вже потерплю… Тут і ...
Читати далі →

Перший театр на Буковині

Публікую одну з перших газетних публікацій відомого історика Бориса Тимощука на тему історії Чернівців. У даному випадку, з історії чернівецького театру. Попри сухуватий стиль (тоді у газетах любили стриманість) невеличка стаття на диво інформативна. І складається, переважно, з фактів. Але розповідає не тільки про театр, але й про час, в який вона написана. Ну і три-чотири подробиці справді застрягають)) За що можна позбавити місто вистав? чому для театрального мистецтва були необхідні пивні боч...
Читати далі →

Блиск і злидні буковинських "куртизанок"

Продовжимо наші історичні нариси з недавнього минулого. Власне, чому їх можна писати зараз? Тому що ніхто не схотів писати їх колись. Одну з перших спроб заглянути в радянське минуле зробив редактор «Молодого Буковинця» Богдан Загайський аж у 1992 році. Ось трохи про те, з чого це розпочалося, і чим це все раптово закінчилося. Розпочалося це з того, що ЛКСМУ, яке фінансувало «Молодий Буковинець» до падіння радянської влади, припинила своє офіційне існування, і, крім того, настала епічна фінансо...
Читати далі →

Таємниця одного розстрілу (Чому в Чернівцях досі радянська влада)

Остання розстрільна справа з політичним підгрунтям у Чернівцях була відносно недавно. У 1978 році. В актовому залі заводу «Легмаш» (на вул. Головній) судили членів ОУН (принаймні так про них говорили, на цьому наполягали). Одного з них присудили до вищої міри покарання – розстрілу. Іншим дали великі терміни: від 10 до 15 років. З цього зробили велике шоу. Процес проходив щодня, протягом майже тижня по кілька годин. Публікації і телесюжети були частиною цього шоу. Один з буковинських журналіст...
Читати далі →

Про вандалів, дошку та провінціальний абсурд

Стосовно недавньої події у місті із меморіальною дошкою журналісту Володимиру Пелеху, зіпсованою вандалами… Я засуджую будь-який вандалізм. Тим більше, у країні вже до нього з'явилася звичка у найширшому сенсі: кожен робить те, що йому заманеться, і як заманеться. І навіть дуже ображається, якщо якось заважати. Я готовий підписатися під будь-якими словами обурення з приводу вандалів. Але вражає, що одночасно чомусь проходить паралельна тема, що Володимир Пелех (чия дошка потраждала) — це горд...
Читати далі →