Рік тому подорожував Франківщиною та частково Закарпаттям. Мандрівка почалась у самому Франківську, де зручний пішохідний центр люб’язно привітав мене вранці. Добре, що від вокзалу до центру йти хвилин 10-15 навіть з рюкзаком за плечима.А далі були гірські містечка, села біла траси, маленькі залізничні станції. Люди, яких важко зустріти в Києві. М’які, інтелігентні, спокійні. Звісно, що не всі, але багато. Не такі як у Києві чи на півдні країни.Ворохта з маленьким центром, який трохи схожий на м...
Читати далі →

Ти впевнений, що ти зможеш цьому протистояти? Чи ти справді думаєш, що в тобі є стільки сил щоб щось протиставити у відповідь? Невже ти наївно вважаєш, що зможеш залишатись осторонь? Що зможеш приборкати своїх мурах на спині? Що не будеш стрибати як дитина у хронічних приступах ейфорії та ридма ридати від щастя? Що не закохаєшся до нестями?Повір мені, все докорінно зміниться, починаючи від твоїх звичок та поглядів на здавалось би прості банальні речі, до твого уявлення про світ і свою роль у ньо...
Читати далі →

Дизель-потяг повзе від Ворохти до Рахова майже дві години. Він долає аварійні мости, але туристи цього не бачать, бо захоплено дивляться у вікно, милуючись краєвидами. Під час цієї поїздки добре розумієш, як відстала наша залізниця від життя. Сам Рахів живе у минулому часі. Хоча у місті є залізниця та автостанція, воно заблукало десь у 90-х роках та й не поспішає наздоганяти час. Але гуляючи вулицями цього містечка, бачиш, що архаїка теж може бути цікавою. У Рахові немає розрухи як такої, про...
Читати далі →

Перший день Нового року зустрів нас 20-градусним морозом та хмарним небом. Та проблеми з погодою стали не головними, все одно ми збирались увесь день відпочивати після надважкого 31 грудня. Ще вночі я відчув легкий біль у пальці на нозі. Дивно, адже коли прийшов якихось ознак обмороження під час перевзування не виявив, та знявши носок я побачив свій палець і настрій зіпсувався. Його колір та водянки говорили про неприємності. До цього призвів збіг одразу декількох факторів і ключовим було відс...
Читати далі →

Центнери олів’є, тисячі мандаринок, цистерна горілки і води з бульбашками, душні квартири, важкий похмільний синдром, відсутнє перше січня… це орієнтовний сценарій стандартного Нового року. Окрім 2000-го, який я зустрів в електричці після втечі у міліцейській формі з чергування, усі свята проходили в квартирах. Тому насичений на гори рік я мав відповідно провести та зустріти новий в горах. Прогнози погоди лякали суворими морозами, але потім все стало на свої місця і було не нижче 20 градусів. М...
Читати далі →

Влітку я вперше познайомився з найвищим водоспадом Карпат, що розташований неподалік кордону з Румунією у Мармароському масиві. Тоді ми дуже поспішали тому насолодитись вдосталь його красою нам не вдалось. Я пообіцяв будь що повернутись до нього наступного року, але пощастило це зробити в останній день цього, через те, що ми змінили наш маршрут на його користь. 31 грудня дорогою до полонини Лисича, де ми мали зустрічати Новий рік, ми завітали у гості до  26-метрового Ялинського крижаного велет...
Читати далі →

Мармароси відрізняються від інших карпатських гір, і в народі їх називають «Гуцульські Альпи». Саме тому інтерес до цих гір особливий. Оскільки саме по хребту Мармароського масиву проходить державний кордон з Румунією за радянських часів простому смертному потрапити туди було майже неможливо. До певного часу не простою була процедура отримання дозволу і вже за часів незалежної України. Через це Марми, завжди вважались родзинкою Карпат. Тепер же отримання дозволів максимально спрощене. За пару ти...
Читати далі →

Хто куди на вихідні, а я знову в гори. Хоча цього разу вибір був важким. До останнього сподівався потрапити на Франко фест у Дрогобицькому районі з неперевершеною Ніно Катамадзе, але так і не знайшов чим добратись у неділю вночі додому, щоб рано бути на роботі. Тож відповідно вибір був зроблений у б...
Читати далі →