Моя територія, мої закони

Останнім часом усе частіше чую про те, що Чернівці повернулися в 90-ті: беззаконня, кримінал і життя по понятіям стають звичними справами для міста. Хроніка новин виглядає все загрозливішою, але мені здавалося, що небезпека далеко, по той бік монітора. На Прут я не ходжу, у спортшколу теж, чого ж хвилюватися? Та напасти на людину можна й серед білого дня, в університетській їдальні. Хто кого і за що — читайте далі. Те, що в університетській їдальні у 5-ому корпусі ЧНУ ім. Ю. Федьковича діють ...
Читати далі →

ЧНУ: екскурсія в совєтскій союз

Безумовно всі чернівчани пишаються нашою архітектурною окрасою міста – колишньою резиденцією митрополитів Буковини і Далмації, а нині Чернівецьким національним університетом. Та сьогодні мова не про гордість, а про сором та бездіяльність керівництва ЧНУ. Накипіло не тільки в мене. Всі хто хоч раз ходив зі своїми гостями до університету можуть розповісти багато «цікавого». Про це написана не одна стаття, не один пост в соцмережах, сотні гнівних коментарів. Жалілись вже всім і всюди, але схож...
Читати далі →

Невідоме про відоме

5 світлин
image

Місце, де легенда переплітається з реальністю, де чутний шепіт минулих епох, де оживають образи, де історія веде вічну боротьбу із сучасністю – Резиденція митрополитів Буковини й Далмації. Чи знали ви про чарівне дзеркало чи таємничі ходи із справжніми скарбами?  Аlma mater Francisco-Josefina має безліч секретів, від моменту будівництва його оточують легенди та міфи. Єдине можна сказати із неймовірною впевненістю – байдужим він не залишає нікого.

Чернівці мають свій замок. Чернівці можуть пишатися тим, що ошатнішої будівлі годі й шукати, хоч би увесь світ обійти. Резиденція – це бурхливе поєднання культур, яке завжди було притаманним нашому місту. Це симбіоз минувшини й нового дня.

18 років -  це багато чи мало? Це цілий період людського життя. Але цього часу вистачило, щоб створити у Чернівцях казку. Геніальний  Йосип Главка так і  не побачив своє творіння, але він зумів досконало поєднати на перший погляд непоєднувані речі у своє шедеврі. Традиційні буковинські орнаменти поєднуються з  елементами візантійської культури.

Коли в те, чим ти займаєшся, вкладаєш душу і серце, своє вміння та наполегливість, то твоя справа пройде крізь віки. Тому й не дивно, що Резиденцію буковинських митрополитів будували акуратно і ретельно. Зараз у це важко повірити, але кожен майстер не мав права класти більше, ніж сто цеглин у день.

Всі дива буковинської перли годі й перелічити. Це і таємний грот в Університетському саду, і хрест, який вказує на різні напрями, а дзеркало робить жінок вродливішими.

Головне – вірити у дива. І тоді ти сам не помітиш, як вони трапляються у твоєму житті.

Як знайти Єпископську вулицю в Чернівцях?

4 світлин
image

Для того, щоб дізнатися історію міста, можна скористатися першим-ліпшим путівником. Для того, щоб торкнутися душі – потрібно зазирати до старовинних двориків, дивитися і вниз, і вгору – там недоторкана історія, яка відкривається лише небайдужим.

Ми розпочали відкривати секрети Чернівців незвичайних на вулиці Університетській. На перший погляд – гамірна вулиця, центр студентського життя, але то лише на перший погляд. Атмосфера старого міста, яка літом мовби застигає в повітрі від неймовірної спеки, відчутна на дотик.  

Старовинна назва Університетської – Єпископська (Bischofgasse) – пояснюється тим, що наприкінці XVIII століття вела від  площі Ринок (Центральна) до збудованої у 1782-1783 роках єпископської резиденції. Вулицю поділили на три частини і кожна з них отримала назву за розміщеними на ній будівлями.

Сьогодні головним завданням вулиці є привести мандрівників до справжньої перлини архітектури світового значення, яка, без сумніву, підкоряє серця своєю неперевершеністю. Найбільшою популярністю у Чернівцях, що й не дивно, користується колишня Резиденція митрополитів Буковини і Далмації,  її велич і невловима грація зачаровує.  А  прогулянка Університетською — це спроба вирівняти дихання після зустрічі із дивовижею. Це шлях до нових, не менш чарівливих принад міста. Це казкове доповнення до ансамблю справжнього «Чернівецького замку».

Kitsch і Škoda. Чернівецький сезон

4 грудня в мережі «Facebook» міський голова Олексій Каспрук представив віртуальній громадськості відновлений тролейбус Škoda 9Tr – для «використання в туристичних та інших цілях». Це саме ті старенькі машини чеського виробництва, що вже четверте десятиліття поспіль курсують за 2 і 4 тролейбусними маршрутами і, в деякому сенсі, стали символом Чернівців. І не тільки світлим, як у відомому агітаційному ролику чернівчанина Арсенія Яценюка – адже майже десяток цих залізних «гробиків», які все ще п...
Читати далі →

Вулиці рожевих мрій, дірявих доріг і розбитих ліхтарів (ч. 2)

Якщо не заважати бізнесу і громаді, багато речей вони зроблять самі. Приклад вул. Кобилянської особливо показовий – це і літні майданчики, і концептуальні заклади, і дедалі активніше вуличне життя. Адже культура й розваги можуть і повинні творитись також і у відкритому просторі – Галерея Ратуші, культурні читання і зустрічі Літературного целанівського центру це з успіхом засвідчують. Як і те, що однієї вул. Кобилянської замало, культурний простір потребує розширення на Центральну і Театральну пл...
Читати далі →

Місто без ідей

Якось історично складається, що всяка чернівецька влада позбавлена водночас і тверезого мислення, і здорової фантазії в усьому, що йдеться про містобудування. Провальні «реконструкції», хаотичні забудови, кинуті «довгобуди» і «покращення без покращення» можна перелічувати безкінечно – і з новою-старою владою ситуація, схоже, не зміниться. І справа не тільки в тому, що міські очільники та підручні чиновники мислять категоріями швидкого заробітку – адже заробіток необов’язково має суперечити розви...
Читати далі →

Місто як дрібниця

Ви не помічали, що на залізнодорожному вокзалі Чернівців віддавна не працює жоден електронний годинник? І таких прикрих дрібниць по місту не злічити. Кожного разу, показуючи його знайомим з інших кутків України, в мене складається враження, що Чернівці як місто в усьому незавершені. Чого не хватись ...
Читати далі →