Смерть у Чернівцях. Трохи легше, аніж у Венеції

Просто очманів колись, коли побачив у чернівецькому некролозі тридцятих щодо самогубства журналіста тих часів такий пасаж: «Франц обожнював жартувати, тепер його гумор – це гумор висельника». Це із співчуттям звісно було написано. Але… Жартували завжди. У Чернівцях, в міжвоєний період, здавалося, ну було нічого смішншого, аніж життя, аніж політика, аніж смерть. Уривок з репортажу тридцятих про приїзд прем’єр-міністра до Чернівців: « Молоді жінки, стиснуті натовпом, пудрили обличчя, мабуть том...
Читати далі →

К украинцам России

Украинцы России, записанные украинцами и те что записаны русскими, но ещё помнят, что они украинцы, и особенно те, что уже забыли о своих корнях, вспомните, осознайте, что вы украинцы. Внимательно, в пошаговом режиме вспомните судьбы своих предков. И подумайте, что ждёт украинцев Крыма после присоединения к России. Базовый принцип взаимоотношений между нациями простой – все нации равны. А теперь смотрите картину. Русские многими веками, по крайней мере со времён катування Петром I  Полубот...
Читати далі →

Блазні та пророки епохи

Друкував якось на Таймс, але тим не менш. На відміну від журналістів теперішніх, для яких статус і серйозний вираз облич, здаються важливими атрибутами, журналісти довоєнного періоду у Чернівцях особливо не дбали, ані про одне, ані про інше. Замість підписів, на кшталт: заслужений журналіст, або член спілки, або лауреат премії і т.д., вони ставили під своїми статтями жартівливі прізвиська: Бруд, Багно, Его, Дотепник (Гостряк), Гравець тощо. Ця відсутність претензій подобається. Ці дотепник...
Читати далі →

Як не піддаватися панічним настроям щодо землетрусу

Останніми роками часто в ЗМІ виникає паніка щодо можливого землетрусу. Люди зазвичай впадають в паніку і лише нагнітають атмосферу. Для того, щоб не піддатися цим настроям і при цьому мати об'єктивну оцінку ситуації треба не забути про небагато простих речей:

На даний час не існує жодно...
Читати далі →

Буковинська розкачка

Останніми днями буковинські ЗМІ активно тиражують повідомлення про землетрус, який має статись у Чернівцях наступного тижня. Як і у 2008 р., посилаються при цьому на сумнівні румунські джерела. Якщо пригадуєте, тоді через паніку в місті навіть знімали вивіски з магазинів, повіривши в чергову інформа...
Читати далі →

Незалежність. Post scriptum

Відгомоніли фанфари 24 серпня, свято завершилось, сповнені рожевими мріями, ми у двадцять третій раз повернулись обличчям до реальності. В інтерв’ю телеканалу ТВА напередодні Дня Незалежності мені вже довелось нагадати тезу, що українська незалежність і за суттю, і за формою є металобрухтом. Т...
Читати далі →

Якщо не турбуєш — значить, тебе не існує. Румунська зовнішня політика активізується

— Наша мета не полягає у тому, щоб жити у вічному політичному мирі з оточуючими, а у тому, щоб ідентифікувати наших “співнаціоналів”, де б вони не знаходилися та захищати і просувати їхні права. Ми не повинні боятися, що раптом когось потурбуємо. Якщо не турбуєш — значить, те...
Читати далі →

Європеєць за 30 тисяч, або Почім нині патріотизм?

Загальновідомо, що любити Україну з-за кордону легше. Чимало українців сьогодні приймають громадянство чужих держав і за деякими даними, кількість таких людей збільшується. Одні залишаються за кордоном, бо на чужині вже мають свої сім’ї, у інших там є робота, ще інші просто купують громадянство, складають присягу любити та захищати чужу державу, її мову. Тим паче, що отримати громадянство на чужині нині не так складно, як здається, головне, щоб людина підпала під умови країни набуття, або ж мала...
Читати далі →

За останній рік п'ятьом румунським журналістам заборонили в’їзд до Північної Буковини - CitizenJournal

Минулого тижня раднику депутата румунського парламенту від Ліберально-Демократичної Партії, журналісту та громадському діячу Владу ДУРНЯ, заборонили в’їзд до Північної Буковини, де він мав брати участь у заходах з приводу річниці загибелі румунських солдатів у Білій Криниці (т.зв. “румун...
Читати далі →

Провал чи європейська перспектива

Майже десять років я постійно, в силу своїх службових обов'язків, я їздив Україною. Переважно Західною і переважно автомобілем. Напевно на заході немає такого районного центру де б за цей час я не побував. Їздив різними автомобілями, з кимось або самий, іздив дорогами різної якості, їздив селами різ...
Читати далі →