Мати і син, або Кримська війна

Не плачте мамо бо я мушу Від війни Вас захистити Віддам своє тіло й душу Щоб Росію зупинити Проводжала сина мати Воювати у далекий Крим Зажурилися Карпати А у небі було чутно грім Годувала і ростила Недоспала довгі ночі А тепер на смерть пустила Свої виплакавши очі На дорогу хрестик дала Щоби від біди його беріг Щоби лиха доля обминала І живим вернувся на поріг Біля Тячівського військкомата Обняла востаннє сина  Дали в руки автомата  І солдат повезла машина  З того ...
Читати далі →