Серця кров...

Україна в огні
Серця кров...

Передвечірній травневий дощ змивав порохи з міської бруківки. Перехожих на вулицях майже не було. Тільки біля підніжжя пам'ятника Шевченку на колінах уклякли три фігури. Це молоді хлопці. Один кремезний, широкоплечй. Двоє інших — середнього зросту і ст...
Читати далі →

За 190 років кожен отримає по квартирі, якщо, звісно, доживе

Як повідомили в головному управлінні статистики, на 1 січня 2010 року в області на обліку для одержання житла і поліпшення житлових умов перебувало 21,2 тис. сімей та одинаків, у тому числі в житлово-будівельних кооперативах – 9 тис. сімей. Право на першочергове одержання житла мали 3,8 тис. с...
Читати далі →

Теоретичні кошти на заморожених рахунках

Як казав відомий мультиплікаційний персонаж ведмежої породи: „Мед – дуже цікавий предмет, ось він є, і його одразу немає”. Схожа ситуація склалась і в області з коштами на рахунках Казначейства. Заступник голови ОДА Єлизавета Пушко-Цибуляк досить невпевнено прокоментувала ситуацію ...
Читати далі →

Багнюка, як віддзеркалення чернівецьких реалій

Як каже один мій знайомий, філософськи споглядаючи за місцевими реаліями, „Це маленький Париж, чи Великий Кучурів?” (нехай мене пробачать усі жителі цього славного населеного пункту). І справді, вже не перший рік правилом хорошого тону є зізнання в любові нашому місту, використовуючи за...
Читати далі →

Бурульку на ваші обидві хати! (Переспів з Шекспіра)

Цьогорічна зима не лише б’є температурні рекорди й радує поціновувачів зимових видів спорту, але загартовує й без того звиклих до пересування по місцевості з перешкодами людей. Чернівецькі комунальники із запалом у очах звітують про кілометри строкатих мотузок, якими обперезані тротуари і дор...
Читати далі →

Мешканці старого чернівецького середмістя...

Чи не єдиними чергами, у яких мені найчастіше ще доводиться гаяти час, це черги за питною водою. Роблю це регулярно: щонайменше двічі на тиждень - у четвер та суботу. Проте вода - не головне у цій розповіді. Вистоюючи біля машини по 10-15, а інколи й більше хвилин, мимоволі проводжу цей час з сусіда...
Читати далі →

Якщо твоїй бабусі сто

Вранці дорогою на роботу раптом усвідомив: вчора, 23 лютого, моїй дорогій бабусі – Норі, як називав її у дитинстві з наголосом на перший склад, виповнилося сто років. Хоча прожила вона з них тільки 73. Більшість часу - у збудованій прадідом ще 1903 року у Чернівцях хаті. Зазвичай такі дати при...
Читати далі →

Сніг і Конституція

Те, що наразі коїться на чернівецьких вулицях інакше як катастрофою й не назвеш. Поки що комунальною. Хоча для декого вона цілком може перетворитися на особисту. Це якщо раптом не пощастить втримати рівновагу і, не приведи Господи, невдало впасти на слизькому. З усіма негативними наслідками, які з ц...
Читати далі →

Тест на Бандеру

Дивний все-таки народ українці. Ну, яка ще, скажіть на милість, нація, маючи власну державу, упродовж двадцяти років сама себе переконувала б, що людина, чиє прізвище стало ледь не синонімом для означення свідомого українця-патріота, справді герой? Так само, як у давнину для цього служило прізвище М...
Читати далі →

З побаченого (почутого) дорогою на виборчу дільницю у неділю, 7 лютого

Перше враження – за ніч у Чернівцях вочевидь побільшало снігу. Навіть у під’їзді його намело ледь не по кісточки. Тут він особливо чистий. Тротуари також суттєво побілішали. Стара частина міста майже порожня – мало машин й ще менше людей. Зате й дихається набагато вільніше. Біля...
Читати далі →