Quantum Satis

Як же ти мене болиш Більше ніж Quantum Satis Тебе немає, хоч зі мною спиш, Хоча хотів би  й переспати У душі напруга на двісті двадцять, я єдина, хто не вмерла від струму і б"є ним більше ніж Quantum Satis і вени твої як струни Зараз я така як не снилось Ому, Скільки ще зможу опиратись? Можливо, ти знаєш якісь закони, що дозволять не електризуватись? Я кудись в цьому світі плила, по дорозі розгубила весла Quantum Satis твого тепла і я як котушка Тесла Розбити вікна, ...
Читати далі →

ТАНЯ

Тані страшенно не вистачає його І це далеко не м’ячик, І саме сумне, що в Тані є всьо, Але Таня чомусь гірко плаче….Нічого не тішить, як ніби маля Заплакане серце маленьке, Лиш паспорт уже давно промовля, Що Таня доросла студенткаТані так хочеться вернутись у час, Де мріяла про кіндери й сік, Де найбільший вогонь її серця не згас, Де був її Чоловік….На руках засиналось швидко чомусь, Хоч щетина і колола їй щічки, А все того, що колючий татусь, гріє краще від теплої пічки..Таня не про...
Читати далі →

***

Відчувати з тобою все:  шепіт моря, туманний спів, вже нічого мене не спасе  від п’янких чар твоїх вітрів.  І торкаючись твоїх плечей, забувати з тобою все, від п’янких чар твоїх очей вже нічого мене не спасе. Ми ще ті і вже зовсім не ті,  але все ж не прониклись журбою, бо я знаю, що зорі в пітьмі  все ж засяють для нас із тобою! Спів Невади, міста вечірній вогонь - відшукаю у тобі все! Від п’янких чар дотиків твоїх долонь вже нічого мене не спасе......
Читати далі →

Весна

Весна прийшла знову, Й за собою принесла обнову. Відродження природи, Знаходження основи. Що було — те змінилось, Що стало — те наснилось. Але в серці ще живому, Розквітли квіти знову, Так ніби і не в'янули. Ніби зима не була сувора, Й їх не зачепио морозом,  Який закривав від любові!...
Читати далі →

Перша весна без тебе

Твої сині, як море очі Твої великі й могутні, як гори плечі Твоя посмішка, як сонце яскрава Навіть у сірий туманний день Я так сумую за тобою, Вже 8 місяців і 1 день Ти — перший мій «блуд» Натхнення, втіха, щастя Ти — мій невгамовний день. Ти — подих вітру, Ти — смак любові/кохання і вишні терпкої смачної  Мій смак P. S. Я знаю, що доля зведе, ще не один раз мене з тобою...
Читати далі →

Моя рибка із дивним іменем

Найбільші падіння крокують за руку, Найперші Victories  із ними Ідуть. Ти бачиш цей біль? І проходиш поруч, Бо хто, як не ти, розфарбує його? Виносить падіння тебе на шпилі, Виносить на схил твоїх дивних мрій. Ти бачиш ці очі? Це світу видіння. А руки тонкі ці? Тут ліній було... Спустилось на пальці це нОве зусилля, Дилема нова. Побудуй тут мажор! Бо хто ж, як не ти це уміло стер би? Бо хто ж, як не ти, не збудує мінор? Тут має лунати дощів примарність, Та замість — кидАється ...
Читати далі →

Чортики з храму

Скажи, що ця історія вічна І я знову повірю тобі. Я відкрию тобі усі двері, Щоби ти їх знову закрив, Щоб сказав мені - Ні, не треба, Я не хочу в ці двері йти, Мені треба полізти на стелю, Мені з вікон краще зайти. Я нічого проти не маю. Поки лізтимеш — чай заварю. А як зовсім заморишся — стелю І будинок увесь завалю. Як не хочеш простіше, то, може, Хоч драбину тобі я дам? Або зроблю на кожні двері Ще один додатковий храм. З нього замість богів у шапках Будуть біси по черзі р...
Читати далі →

Ямки

Намагаюся легко ступати, Щоб слідами не сильно врости, Не лишити влибоких вм'ятин У душі та на серці твоїм. Мої кроки не чути, не видко - Лиш змінивши мірило думок - Я побачу, що слід лишаю Не ногами, а нитками мов. Нанизавши на них країни, Запах міст та п'янкого вина. Я легенько ходжу ямками, Що сховалтсь в твоїх руках. Моя доля шепоче до мене, Промовляє із кожного сну: — Я тебе не триматиму дуже, Але вже не лишу саму. ...
Читати далі →

Брехунам

Брехун і ти, якщо кричиш — " нема любові!", Хоч всі довкола і так вже брехуни, Всі недоступні й такі всі гонорові Черпають посмішки з душевної казни… Ціна словам про щастя, коли важко, Мізерна, та і водночас їм нема ціни, Бо серце так тріпоче як у клітці пташка… Не видавай себе, не прогинай спини! Любов тебе в петлі своїй задушить, Та так приємно, що увійдеш у смак, У грудях все розірве і осушить Ще гірше від тих лютих вовкулак… Нащо тобі у чомусь признаватись? Аби і...
Читати далі →

Дамські керунки

Цей світ летить під три чорти, Керований чоловіками, Горять міста, горять мости,           А що було б, якщо би ним керували дами? Хтось скаже, що прискорився б цей рух У напрямку до сковорідки пекла, Під керівництвом жіночих ніжних рук. То й що? Зате було би всім нам дуже й дуже тепло!А теплота в стосунках – це ж бо головне Дипломатично вирішувались б усі питання, Бо територія і нафта – діло наживне, Ну а фінанси й золото – то вобше останнє… Посварені країни б помирились За чашеч...
Читати далі →