Летописец

Давний стих мой Я – недостойный соглядатай судеб,своей хандры и глупости людской,Прошу, Творец, води моей рукой.  Я видел Люди строят дни своиИз кости, камня.И жизни каменеют, костенеют.Другие из гнилой травы, и рвется все.Я видел,что многие, как птицыИграют с ярким.ДругиеСкучают серые, как мысли дурака.Всем благодарен я за их старанье.  Все прилежно заносил я на пергамент.   Одна судьба мне не дает покоя.Он был ровесник и приятель мнеИ в нашем каменном и пыльном городкеМы ели юность и к...
Читати далі →

Розмалюю

Я візьму фарби різнобарвні, І розмалюю своє життя! У куточку неба намалюю Сонечко, що землю осія. Я намалюю великих чоловічків, Що радісно усміхаються життю. І все стане трішечки добрішим, І не підпустить у серце пітьму. Я розмалюю кожен маленький шматочок На листку чорно-білого дня. І навіть безликий самотній садочок, Стане привбливим для малят. Я розмалюю цю сіру масу, Що на роботу щодень поспіша. І замайорять на обрії фарби, І стане цікавішим життя. Я розмалюю і свою д...
Читати далі →

То, что иногда мы не замечаем

Они даже не представляли, Что друг друга теряли. Им жить не стало легче, Просто слабость лягла на плечи. Все было банально -  они хранили тайны. Друг от друга скрывали Куда их мысли ночами витали. Это даже как-то нелепо, Ведь в любви не существует запрета. Но они так раскрыться боялись, Что даже не пытались... Возможно сердце было не готово, Принять кого-то другого. А может все дело не в этом, И виноватых просто нету....
Читати далі →

Справджується

Всього лиш рядочок у зошиті, А чийсь світ таки перевернувся. Вона і не знала досі, Що кожен рядочок збувся. Випадково на нього натрапила,  І серцю вже не спочити. «Я сама, я сама сюди втрапила Боже допоможи змінити!» Вона долю свою описала, І хтось скаже, що то збіг Але вона ж уже знала Що слова — то є крик! Написала вона! Написала... І слова ці вже помітили, Та як тепер їх забрати Як тепер свою долю виправити? Взялася вона за чорнила, І очі на мить прикрила.  А тоді з ...
Читати далі →

Життя

Я знаю, я можу усе подолати, Не перше падіння, чергова перемога,  Усе ж тимчасове, усе — тимчасове. Не залишиться і сліду у світі цьому, Назавжди ж поселиться у серці живому, Та все ж тимчасове, усе тимчасове...  І так би й лишалося, і так би і жили, Любили, тужили, шукали надії, Шукали би щастя забували би спати. Перестали боятись, себе відкривали Все більш намагались, з долею змагались Зазнавали би краху, літали би в небі. Шукали би щастя і свою правду, Намагались би жити ...
Читати далі →

З думками про тебе

Закрий очі і посміхнись, Тебе чекає нове я. Закрий очі і посміхнись, Ти знаєш то любов твоя. Закрий очі і повір, Попереду так багато мрій. Закрий очі і повір, Що життя це вир подій. Закрий очі  і довірся мені, Я поведу у казкові сни.  Закрий очі і довірся мені Я не скривджу серце твоє.                                             *** Пусть дни улетают быстро, Пусть все немного иначе. Но все что не лишено смысла, Осталось навеки с нами. Ты был рядом совсем не долго. ...
Читати далі →

Вишиті (до Дня Вишиванки)

Вишиті венами, немов червоно-чорними нитками,Загартовані сталевим серцем гострої голки,Ми живемо спробами, а не «попитками»І столиця в нас Київ, а не хмарочоси Нью Йорку Ми гербом єдиним як мечем грізним пронизані, У лівій нагрудній сердечній кишені,Літописи наші тисячолітттям не списаніМи наше повітря набираєм в легені… Ми ще не зовсім уміємо цінувати свободу,Ми ще не зовсім точно наносим удари,Тим, хто баламутить на Дніпрі чисту воду,Тим хто рве українські сорочкИ й шаровари. Та ми пришиті, до...
Читати далі →

Вночі...

Найкращий час для творчості — це ніч, Де все поснуло і лиш серце говорить. Коли не заважає крик сторонніх дум, І можна сказати все, що спаде на ум. Тоді немає осуду навколо, Ніхто не скаже: «Не роби так ніколи». Не налаштує на провал, Чи мрію не спустить у підвал. Вночі коли усі поснули, Щось штурхається у грудях. Може то муза, а може то шал, Але точно не ваш крутий нрав. Вночі, навіть у пітьмі, Стають прозоріші думки. Які на сонці ніби вигорають, Чи то очі чиїсь дірки в них...
Читати далі →

Роздуми про можливість

А якщо все полишити, І надію свою залишити? Якщо біль забути, і когось у мить схаменути?Якщо все у житті можливо, І Бог не полишить наші мрії... Якщо тверда впертість, То віра у нашу безкінечність.А може це всього лиш хвилина? І завтра збудеться моя мрія. Щастя на мить сколихнеться, І вітер надії увірветься в серце.Можливо це лиш час тривожний, І за ним пливуть години непорожні. В них повно світлої любові, яка подолала ніч у повні.Вже завтра збудуться мрії, Вже завтра прокинуться на...
Читати далі →

Декілька слів про надзвичайне

У натхнення так багато різних джерел. Інколи досить одного звука, щоб в голові зринули якісь рядочки, а що вже казати про образи, які ніби промовляють до тебе. Одного разу на очі мені потрапили світлини Руслана Трача з його проекту «Инчий світ». Фотографії пройняті містичністю, загадковістю, так багато різних образів можна змалювати. І ось з цих фотргафій народилися ось такі рядочки.      Замріяна, а може застигла Дівчина у час дощу. ЇЇ мрія нестримна Не полишена у годину лиху.Замріяна...
Читати далі →