Крик у вічність...

Кидай, кидай, кидай мене! Забудь мене, як примару. Давай залишай мене, можливо це всього лиш хмара.Нужбо закрий вікно, щоб вітер чари не розвіяв. Давай скажи прощай, усім спільним надіям.Чого ж бо, чого ж бо ти мовчиш, Що вимовити не можеш? А можливо ти кричиш, Лиш крик твій глушить сором...Ну чого, чого тоді Не пробуєш усе змінити... Давай скажи що це все Лиш ілюзія одної планети....
Читати далі →

Вона

Опаде листя, зів’януть квіти та на її подвір’ї вже й не чути онучат. Куди свою печаль старенькій жінці діти? І де усмІшок їхніх рідний аромат? Для кого засвіт сонця для чаю рвати м’яту, для кого щебетати усі свої пісні? Для кого на ніч ліжко квіткове застеляти? Як зупинити час до ніжної весни? Для кого випікати ті булочки вишневі? Для кого майструвати невдалі літачки? Таке багатство мати усі ці дні серпневі- в руках своїх тримати дрібненькі кулачки... Вона не впустить миті і не...
Читати далі →

Пори року любові

Любов це сила і крик душі Любов це те що живе у тобі. Вона виростає з кожним днем І проживає пригоди нові. Вона може пожити у весні,  Коли все квітне і немає біди. Не забуває завітати у літо Щоб тільки ти і вона на всім світі. В осінь заходе квапливо Там пожинає плоди щасливі. Ну а в зимі старається лиш відпочивати Щоб дарунки її ви вміли цінувати. Тож насолоджуйтеся всіма барвами любові Не шукайте для себе нічого іного  Пам’ятайте назавжди, що любов - це та сила, В яку треба вірит...
Читати далі →

Зрада

Заламує дощ барабанні перепонки,І чайник нервово свистить на плиті,Знімай з себе все… і галстук і запонки,Дай притиснутись до твоєї душі Чекають тебе мої ажурні квіти,Що спокусливо сплять на високих грудях,Під ними твердіють темні магніти,Що стікають сиропом по твоїх устах Сьогодні вдома й у серці немає нікого,Сьогодні закриваю двері для совісті,для мене немає нічого святого,сумнішої направду не знАйдеться повісті Злітають прикраси в перемішку з вином,Ти мій у пекло горящий білетСплітаюсь з тобо...
Читати далі →

Хвороба

Лікувати тебе барбарисовим чаєм,Хворіти з тобов під одним покривалом,Бацилами мінятись дружно навзаєм,Запивати тебе гірким Лазолваном Твою температуру змірЯти долонями,Позбутись її та далеко не зразу,Цілунками в губи від болю над скронямиРозносити в світ цю пекельну заразу Приборкати жар у мурашок на тілі,Цілити печивом і легким дотиком,І рухи мої такі осмілілі …Ти-мій Аспірин укупі з антибіотиком Прийшла від хвороби шалена біда,Біда, яку лікарям не подолати,Кашляти з тобою – ідея проста,Лиш на ...
Читати далі →

Чужі хустинки

Я тут тебе покину, і сяду в свій автобус,Бо вдома мене ждуть чотири аж стіниБо в мене хлопців тих, з якими я знайомлюсь,Не перелічить на пальчиках руки Мені насправді давно немає ділаНа твій, так званий, любовний променадЄдине що – реакція у тілаЛимони в посмішці, я ж чАвлю лимонад Автобус повен, в руках чужа хустинка,Напевно це якогось пасажираСкоріше би, скоріше би зупинкаІ донести ці сльози до квартири Якби мені пятнадцять, може, б написала,вам трошечки сумних віршівТа замість того рвані покр...
Читати далі →

Перепродовжити культуру (вибрані твори з книг "Літературне відкриття" і "Поезія некстмодернізму")

АНОНС НЕКСТМОДЕРНІЗМУ Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації, це лише ситуації, технічні ідеї, а не філософська мозаїка ідеалу. І комісії з моральності не сприяють досконалості лише обмеженості. І міра твоєї свободи в довжину ланцюга в руках громади, І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга. І прожити одною дниною, та навіть воскреснути знову людиною, це замало, і просто по-колу. Тоді, починаєш щось робити : Можливо гримати римами, як дверима. Плювати на критику...
Читати далі →

Я хочу просто висіти в тебе на шиї

Я хочу просто висіти в тебе на шиїБез грошей, без їжі, і навіть голодна,Та є речі, що я спинити не в силі,Цю війну я спинити не годна…. Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Ось так обіймати позаду,Та є люди, яких я спинити не в силі,Не в силі тебе закривати від граду… Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Руками обвивши тебе, мотузками,Та пліток я спинити далеко не в силі,Тих, що звуть жінок боягузками Я ж хочу висіти в тебе на шиї,Обіцяю бути легкою ношею,Обіцяю бути тобі я по силі,Обіцяю бути мовча...
Читати далі →

Простоцвіт

Життєва моя стежка вкрилась квітами, вічноцвітущими у будніх полі-снах. Та десь поміж глибин, та між зенітами, і десь на тропіках чи полюсах мій виднокіл, аж на самому обрію ще тлітиме бажанням висоти: пересікнути мрії екваторію, та течію невдач переплисти. І знати, що мій крок не стане хибним, і відчувати магію ночей, і чути істину у говорінні стихлім, і в людях дійсно бачити людей.  ...
Читати далі →

Солов'їному краю

Земля моя, одвічна твоя сила, одвічна твоя пристрасть з присмаком свободи, яка ж журба тече по твоїх жилах, яка ж печаль бере твої акорди! Країна моя, пристань зазіхання океан, в недузі ти не впадеш на коліна. Зніміть із неї бід усіх капкан, верніть у материнську хату сина! Не бійся, бо ж ми це колись і не по разу, але взяли й пережили. Тримай за хвіст зі згаслого вогню, свою останню іскру, моя Батьківщино! Не бійся, бо у твоїй сивині ще не схоронена козацьких духів сила, три...
Читати далі →