Ненавиджу її

Присвячується чоловіку, що любив любов, чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку у якого я хочу попросити пробачення.... Зніміть із неї цю червону сукню, Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні, Пораню і залижу пекельні рани Та скільки в неї є тієї жінки? І скільки в ній отого естрогену? Пухкенькі губи і котяча спинка, А я б їй вгризся зубами  в самі  вени…. На чутливій шкірі, залишаючи укуси, Диявола я б виривав з її грудей І на колінах...
Читати далі →

Я прошу тебе не плач цієї ночі

Я прошу тебе не плач цієї ночі
Хоч раз всміхнися щиро ти мені
Бо не побачу вже тебе у цьому році
Мені хоча б зустрітись раз в віки

Читати далі →

Викладачеві ;)

Якось ти прийшов мене навчати, І червоніли й так рум’яні щоки, Я ще не вміла так тоді кохати, Мій перший курс, моїх сімнадцять років   Стрибала як коза по коридорах, Для організму був зненацька стрес, Коли я «вся такая» на підборах, Зі сходів падала, побачивши тебе   Допоки хлопці з курсу розбивались, Аби розгадати в чому мій секрет, Ти не повіриш – я тоді навчалась!!! Щоправда вчила тільки твій предмет….)))   Такий дорослий в своЇх двадцять чотири, Здавався мені мудрим і розумни...
Читати далі →

Вона приходить стомлено в цей світ....

Вона приходить стомлено в цей світ,Неначе дорослі ходять на роботу,А вдома на неї теж чекає кіт,Чекає на молоко і на турботу. Кидає на стілець свій халат в ромашках,Пухнасті тапочки лишає на порозі,І наостанок чомусь зітхає важко,Старече серце стискається в тривозі. Уже не ті літа, щоб важко працювати,Не ті літа, щоб бігати за молодими,Яких останнім часом так багато,Що їх життя складає  до могили Старим плащем, побитим міллю,Вона ще теплі душі накриває,Веде з собою і аж до божевілля,Її смертельн...
Читати далі →

Я розчиня... розчиня... розчиняюся

я розчиня… розчиня… розчиняюся в часі, у просторі, в небі і в коліях я розбиваюсь на атоми болю зараз я — біль, снігу біль, що не впав вітер зриває… зриває… зривається вікна ламає і трощить віконниці гладить дерева зчорнілі на вулиці тулюся, тулюся,  чоленьком тулюсь до зимного скла вітер ганяє сміття шолудивеє я розчиняюся в далеч від заходу я розчиня… розчиня… розганяюся крила, не руки, зима обпече розсипом перлів слова розсипаються в мозок в"їдаються, в тіло вшиваються з р...
Читати далі →

Життя неповторне, а тому і прекрасне...

Понеси мене вітре високо в небо Хай побачать зорі мій стрімкий політ, Я хочу злетіти соколом вільним, Я хочу втекти від смутку і бід! Хай сонце гаряче зігріває щоднини І поїть натхненням щомиті мене, Бо більше не хочу в буденності жити Чекати до поки життя промайне. Просторе небо нехай обійме, А спів солов'я колисковою стане, Серце Христове буде домом моїм, Тоді і душа з тривоги повстане. А якщо ж доведеться зненацька впасти, То дай Боже друзів вірних мені, Таких, щоб підтрим...
Читати далі →

А люди дихають в потилицю і кашляють собі у руки...

а люди дихають в потилицю і кашляють собі у руки і сніг паде на голови, за коміри, під капці перелицьована зима гряде, з кишені дістає «Прилуки» і в чат — лише з мобільного без комплексу кастраціїа небо вурдиться і хилиться, і пришивається сніжинками до горизонтів, зліплених так наспіх, так бездумно як виявилось — грудень дхатовий, зима не може бути жінкою тому і палить, наче швець, на парапетних трубахідуть містяни, кожен — правильно, вагітна черепна — проблема і сил немає думати, що дес...
Читати далі →

Opium

вышел месяц из тумана вынул ножик из кармана (усна народна творчість)  нині місяць блідий — самота-а-а-а чорне тло без зірок виглядає якось не так, як завжди фасцинована я саме та ти дивися, руками лише не торкай, щоби не залишити слідимісяць — вбивця, різник почуттів єдина молочна ріка і та потекла не в той бік, не в той дім, not this ocean ти є тут, бо отак ти хотів ну куди тепер спрямувати човен, щоб не налетіти на скелі у шторм?нині місяць блідий — одинак скажи, ну скажи, нарешті, ...
Читати далі →

Залиште мені мене

Залиште мені мене,Залишіть мені хоч трохи,Дріб’язком в моїм портмоне,Легким пледом на мої ноги. Не розбирайте мене на плітки,Не труїть свої душі гнівом,Бо і в мені ростуть квітки,Як бриндушки навесні під снігом Не судіть і не заздріть мені,Бо моїх не носили капців,І на колінах з Ним на самоті,У молитві не ламали пальців Не стояли зі мнов на краю,Солоні щоки не обпікало вітром,І не чули як чорта молюІз шлунком віскі зігрітим Не рахуйте чужих гріхів,Вам не стане рахувальної дошки,Залишайте мене ме...
Читати далі →

Ян Тєсноглідек. Для тата оскільки його люблю – і хоч він пішов від нас – але скажу йому недоказане (переклад з чеської)

для тата оскільки його люблю – ї хоч він пішов від нас – але скажу йому недоказане  в дорозів машинів канві нікчемної розмови                                 діалогу                  можливоколючого монологу                                швидшетиша котра дратує Сьогодні мерзенно – так? совість скнієякби я хотівякбия хотів            цього стільки закладенов чеканнів ходіннінемовби              по колуу стоянніу придивлянні                            до слідів у пластівцях                    за...
Читати далі →