я розчиня… розчиня… розчиняюся в часі, у просторі, в небі і в коліях я розбиваюсь на атоми болю зараз я — біль, снігу біль, що не впав вітер зриває… зриває… зривається вікна ламає і трощить віконниці гладить дерева зчорнілі на вулиці тулюся, тулюся,  чоленьком тулюсь до зимного скла вітер ганяє сміття шолудивеє я розчиняюся в далеч від заходу я розчиня… розчиня… розганяюся крила, не руки, зима обпече розсипом перлів слова розсипаються в мозок в"їдаються, в тіло вшиваються з р...
Читати далі →

На вулиці шалений вітер грається із твоїм волоссям. Я чую це. За вікном все гуде, а гілки найвищих дерев б’ють по нашому вікні, ніби вітер лупцює його за те як він посмів прийняти перші промені тепла.          Я цілий день ношуся по квартирі, намагаюся вичитати в Інтернеті як правильно приготувати качку фаршировану яблуками. Хочеться тебе здивувати. Ти вартий того. Ти найвартіший, якщо є таке слово. Приходиш до мене додому не щоб переспати зі мною, а прибити полицю, приходиш до мене в ліжко – н...
Читати далі →

кожна історія наша горіла з деревами разом ліс поволі сохнув, вмощуючи в собі сонце ліс вичерпували звірі, розносячи деревину і тріски ми навпроти сиділи і мовчки читали вірші і там було щось про спеку сховатися в затінку варто би ходили ми, взявшись за руку, бачили попіл між ватрами горіли ми разом з деревами спліталася з димом поезія і був ти мені ледь помітним — спалахом вогнищем вітром...
Читати далі →

коли
пісок
повиїдає очі
і вітер
обгложе кістки
десь залишиться
я
справжнє
спокійне
і вже
не моє
Читати далі →

вітер
розливає
солоне
соло
по серцях
шар за шаром
зриває
ейфорію
розносить
цвітом
по садах
і зостається
лиш надія
в криницях днів
бездонних
й темних
з яких
не вибратись
ніколи
хіба би
мати крила
...
Читати далі →

по кімнатах
твоїх
блукають
вітер з дощем
розкидають
манекени
завмерлих
спогадів і мрій
у кімнатах
твоїх
плачуть вікна
по втрачених
днях
безтурботних
й щасливих
кімнати
твої
присипляють
бажання змін
затягу...
Читати далі →

С рассветом над землёй
Ветер поднялся,
Над лесами летел,
Крутился, смеялся...

Ветвями шуршал
И игрался листвой,
Сдувал перехожих
На пустой мостовой...

Пробегая над крышей -
Скрипел проводами.
Поднимал в небо пыль,
Пролетал под ногам...
Читати далі →