Деяких жінок треба любити на відстані.

Блоґ: Наталіна Губко
Мені 30 років і я чоловік.І все, що я зрозумів  про жінок за ці роки вкладається лише в одне речення.Деяких жінок варто любити на відстані.Мабуть, саме до цього я йшов все своє життя. Хтось назве мене невдахою, що в тридцять років не має ні успішної кар’єри, ні сімї, дружини, дітей. Я ж називаю себе мандрівником. Мені подобається йти по цьому житті легко і не думаючи, що про мене подумають інші. Та для мене завжди буде важливим те, що про мене подумає Вона. Хоча я невпевнений, що вона хоч іноді ...
Читати далі →

Вона приходить стомлено в цей світ....

Блоґ: Наталіна Губко
Вона приходить стомлено в цей світ,Неначе дорослі ходять на роботу,А вдома на неї теж чекає кіт,Чекає на молоко і на турботу. Кидає на стілець свій халат в ромашках,Пухнасті тапочки лишає на порозі,І наостанок чомусь зітхає важко,Старече серце стискається в тривозі. Уже не ті літа, щоб важко працювати,Не ті літа, щоб бігати за молодими,Яких останнім часом так багато,Що їх життя складає  до могили Старим плащем, побитим міллю,Вона ще теплі душі накриває,Веде з собою і аж до божевілля,Її смертельн...
Читати далі →

Спочивайте в мирі з Богом герої України, нехай земля буде вам пухом

Блоґ: Максим Пансик
Сірість дня зранку відбила бажання щось робити. Але життя є життя — домашні справи ніхто не відміняв. Дзвінок друга — А знаєш, ми дружили з ним, ходили в наряд, курили, ділилися радощами і сумним… а зараз він «груз 200»… в нього залишилась дружина і дитинка, а ще в одного аж четверо… Їдемо проводжати в останню путь… Зізвонимось взавтра. Ви там тримайтесь. — І ти тримайся друже, ми з тобою… — вирвалось від мене у мережу мобільних гудків. Ненависть до новинної стрічки, особисті трабли, телефонн...
Читати далі →

Ось таке вічне кохання

Блоґ: Наталіна Губко
Розказуй як твій день пройшов,
Я щойно тільки причесалась,
Я рада, що ти знов зайшов
Та навіть трохи налякалась…

Сідай, налию тобі трохи чаю.
Ти пам’ятаєш? Він із тмину.
У наші чашки розілляю,
Ти тішишся як мала дитина.

Ти дивишся на б...
Читати далі →

Прощаю Життя...

Блоґ: Галина Дичковська

Я прощаю собі… ЖИТТЯ
я прощаю тобі — невміння…
жити
глядячи мені в Віч-і…
Прощаю собі не-життя
і те дике виття вовчиці,
що гледить тільки в чорний
диск Місяця.
Щоб лиш(ечко) не о-глян-утися навкруг...

благословляю...
Читати далі →