Я прощаю собі… ЖИТТЯ
я прощаю тобі — невміння…
жити
глядячи мені в Віч-і…
Прощаю собі не-життя
і те дике виття вовчиці,
що гледить тільки в чорний
диск Місяця.
Щоб лиш(ечко) не о-глян-утися навкруг...

благословляю...

( Читати далі )

я справді
ніколи не помру
розвіюсь
по безконечних
можливостях і паралелях
собі сама наснюсь
повірю в себе
й справджусь

( Читати далі )

слово
створило тебе
у неіснуючій ще
площині
задало координати 
озвучило своїм ім'ям 
яке
ти так вдало
паплюжиш
 

( Читати далі )

коли
пісок
повиїдає очі
і вітер
обгложе кістки
десь залишиться
я
справжнє
спокійне
і вже
не моє

( Читати далі )