Скільки в нас часу?

Зазвичай, всі говорять, що час іде дуже швидко і ми втрачаємо його безповоротно. Але чи дійсно це так? Безперечно, час  ми не зможемо повернути, якби цього не хотілося, а от про те, що він іде дуже швидкого, готова не погодитись. Пропоную згадати мить найбільшого щастя, правда, це лише мить? Час коли ви прогулюєтесь із коханою людиною, друзями, чи час коли ви відпочивоєте з хорошою компанією, або ж навіть якщо ви їде з цікавим подорожнім, то скільки б у вас не було часу, все одно його буде мал...
Читати далі →

Перший подарунок матері - життя

Я пишу ці відвертості саме тому, бо знаю, що ти їх прочитаєш. Мені було лише три роки, як я почала жити без тебе. Зовсім крихітна та безпорадна я чекала, коли ти повернешся з магазину чи гостей, але ти так і не прийшла. Я пам’ятаю, як ти збирала свої речі, як бабуся взяла мене за руку і повела грати на вулицю з дітьми, а коли я зайшла до будинку, тебе вже не було в ньому. Кожного дня я виглядала тебе, чекала, що ти от-от прийдеш, обіймеш, скажеш, що занадто довго затрималась у подруги, але ти...
Читати далі →

З великим букетом

«Лихі дев’яності» — для мене то фраза більше, аніж відносна. Звісно, то був для мене особливий період – це коли кіт старший за мене, це коли перші основи макіяжу – зеленка на коліна, а написати цілу сторінку прописом без підступної чорнильної клякси – подвиг. Перемальовувати мультик – заняття номер один, якщо таки пішов дощ, і в м’яча не можна. А ще цікаво би перевірити що там цікавого  мами в бібліотеці – головне нічого не перекинути і не завалити он той нерозібраний стос книжок. А ще … це коли...
Читати далі →

Чоколяда

-         То був найкращий подарунок - не мій, звісно, але - який! Мама купила три карамельні солдатики - коли я відкрила коробку, вони глянули на мене, ніби запрошуючи до гри чи то казки, і переконували, що ця коробка - то насправді двері до королівства, яке ...
Читати далі →

Вхід в Діснейленд відкрито

Коли проводиш день у товаристві дитини, то спостерігаючи за тим, як з гірки скатуються дітки, а потім знову встають та біжать, що прокотитись знову, штовхаючись, а інколи чемно пропускаюч один одного, слухаєш як батько сварить недолугого сина, щоб том хоча б трохи потренувався, розумієш що в житті в...
Читати далі →

Дитинство на руїнах

"Якщо ти живеш на якомусь із чернівецьких мікрорайонів, то, швидше за все, твоє дитинство пройшло на недобудовах або покинутих заводах", - так про своє дитинство, як і дитинство більшості сусідських дітей розповідає житель району "Гравітон" Богдан Березніцький. Дійсно, улюбленим місцем для ігор дітл...
Читати далі →

Хитра ягода

Сонце до заходу поволеньки притулювалося, червонясто-теплими промінчиками землю гладило, а сивий дідок схилився перед корчем і обривав шипшинові ягоди. Одна до одної ті ягоди тулилися в полотняній торбині так, ніби про щось перешіптувалися, а дід докинув туди ще жменю і повів додому Зірочку з паші. ...
Читати далі →

Безодня


Мені часто сниться сон… дивний бентежний сон мого дитинства. Я закриваю очі, в черговий раз цієї ночі, і знову бачу небо. Важкі білі хмари пливуть по голубій гладі та черкають землю своїми клубами  десь там на лінії горизонту. Я нічого не чую…лише…десь з далека наближ...
Читати далі →

На чому ми виросли, чи як мультики повпливали на вашу свідомість

Ви дивитеся мультики? Я дуже їх люблю. Саме з них починалося (і починається) пізнання світу будь якої людини. Якщо мені хтось скаже, що не дивиться намальовані історії, я в це діло просто не повірю. Адже саме вони дають нам можливість відволіктися від буденних справ, поринути у світ фантазії, чи про...
Читати далі →

Дитячі герої

У дитинстві більшість із нас мріяла про якихось героїв. У свідомості формувався ідеальний образ чоловіка чи жінки, якими ми б воліли стати (з якими бути) у майбутньому. Не останню роль у цьому фантазуванні відігравало телебачення. Ми, діти дев’яностих, росли на «Беверлі Хілз», ...
Читати далі →