Как «побороть» плохие дороги

Сегодня нашла в сети: «Наше национальное горе – дураки и дороги, как говорил великий классик. Но есть еще большая проблема. У нас никогда не будет нормальных дорог, пока будет монополист в лице Укравтодора, который дороги и ремонтирует, и вроде как строит. Монополист просто разворовывает деньги, это все неэффективно и бездарно. И пока его не ликвидируют, не сделают нормальные условия – не будет в Украине нормальных дорог». (http://for-ua.com/article/1077159 )Согласна – дороги у нас оставляют жел...
Читати далі →

Секрети і одяг

маєш секрети? відкрий мені їх маєш дороги? пройдімо їх разом лиш не тули до долонь моїх сніг і образи все і одразу...одяг додолу — і світ, як папір tabula rasa, де можна писати рік за чотири, ріку і вир карти і дати волю і ґрати......
Читати далі →

Європейськими дорогами, або Там, де закінчується Україна (частина 2). Завершення

Само блаженство спати підвипившій женщіні в комфортабельному автобусі (з подушками!!) під вечір, коли не відчуваєш дороги під колесами… і ніг. Нагадую, перша частина розповіді закінчилася на дегустації вин у Егері. Поки за вікном майоріли ліхтарі… стоп, ми ж по полю майже їдемо!!! Які ліхтарі?.. і таки да, все забуваюся, що ми не в Україні… я рахую гроші. Угорські форинти, які всю дорогу яка йменувала «флоринтами» уму непостіжімі! Маючи з собою картку з єробабулюсічками, думаю зняти трохи угорсь...
Читати далі →

Європейськими дорогами, або Там, де закінчується Україна (частина 1)

Усе банально. Україна у прямому сенсі має здатність закінчуватися. Раніше, коли ти не виходиш за її рамки – то і увесь світ обмежується любов’ю до Батьківщини. Сидиш собі в Чернівцях, так би мовити і тащищся від Резиденції Буковинських митрополитів, та й тішишся, що не на сході живеш. Принаймні в мене так було.Закордон з’їздити не виходило якось. В Універі в свій час на практику до Польщі поїхали ті, у кого були зв’язки в деканаті, а мені помахали ручкою. А я працювала. Працювала, щоб оплатити с...
Читати далі →

Петлі автострад (патріотичні)

Ох, ви дощі… чому настільки непостійні? особливо влітку, серед білих спек, і в пориві вітру психічно нестабільні, разом з клекотінням польових лелек Що вони шукають в останні дні серпневі, міряючи кроком чорний чорнозем, може жабенят своїй королеві… Хтось там явно хоче стати королем…. Дороге авто і сіро-біла траса, ковзке полотно, а за ним поля. Чи ж моє авто –це моя прикраса? Чи моя прикраса –це моя земля… У далекі мандри часом вирушаю, зупинюсь на хвильку обабіч доріг, гр...
Читати далі →

Дороги

він повільно стирає  дорогу ліній долі на своїй руці. залишаються тільки рубці на тілі і зарубки днів на холодній стіні. час-від-часу говорять пориви й хмари  диму у вікні стукаються в шибу краплини - перший дощ на весні. так буває тільки у березні коли у руках ключі. ти пам.ятаєш ті двері і погляди її сміх і тепло — проте все давно переповнене й розішлися дороги у сні. і рух цей у часі та просторі  беззмістовно пустий вагон....
Читати далі →

Відео для тих хто мріє про Митний союз

Знайшов у Інтернеті цікаве відео. На ньому один «пАкращенець» з м. Ліпетськ (Росія). Для тих хто мріє про Митний союз і ставить Росія за приклад Україні і українцям варто переглянути. Та і взагалі рекомендується всім для перегляду щоб заснути з хороним настроєм:)


Читати далі →

Час збирати каміння... або Кому потрібна така бруківка в Чернівцях?

Про ЄС нині модно говорити. Говорити пафосно, емоційно, надавати політичного забарвлення, а я його згадаю легенько, між рядків. ЄС – одне, а дороги до нього різні. Хтось вже вродився там, хтось йде туди, висловлюючи свою думку на площах, хтось продовжуючи працювати у себе в кабінетах. Неважлив...
Читати далі →

Аварія на нерівному місці

Погані дороги часто стають причиною не лише невдоволення водіїв, а й великої кількості аварій, у яких автолюбителі буквально калічать свої машини. Так, за повідомленням управління ДАІ УМВС України в Чернівецькій областi, від початку року працівниками інспекції було складено 13 протоколів, у яких при...
Читати далі →

Дорогу від Житомира до Чернівців обіцяють до грудня цього року

На травневі свята вирішала відвідати милі серцю Чернівці. Білетів на потяг не було. Їхала автобусом. За Житомиром дорога просто зникла. Враження таке, що п’ятою точкою тебе просто тягнуть по пральній дошці (такі ребристі, колись бабці прали). І ось радісна новина. До грудня 2013 року обіцяють ...
Читати далі →