Життя з Драконом. ТРЕБА.

Треба  — жертва Богові… в чому суть ТРЕБИ? Де той правдивий Требник? Де ми його згубили? Православні попи і рідновірські волхви схожі один на одного як дві краплі води… ТРЕБА… де загубили її?Де моя ТРЕБА?ТРЕБА – це наш заклик до Бога: ПРИЙДИ! БОЖЕ, ТИ мені ТРЕБА!!! Любове моя – ти мені ТРЕБА!!!ТРЕБА – то служба Богові – служба ЛЮБОВІ…ЩО треба твоїй любові? ЛЮБОООООООООВІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ?БОГ – то ЛЮБОВ… БОГОВІ ТРЕБА БУТИ НАМ ТРЕБА… Богові ТРЕБА, щоб Любов була ТРЕБА…А ми віддаємо Любов, щоб отр...
Читати далі →

ВОНА. (Дракона)

ВОНА. Вже давненько спостерігала позад себе її гусячу голову. Інколи Вона з цікавістю заглядала поперед мене, інколи – зникала взагалі. Моя Дракона. Вона була біла, радше ніжно-кавова, дуже рідко бачила тіло її, тільки голову. Якщо чесно, я її боялась. Вона знала про  мене щось таке, що я сама воліла не знати. Ні Ордо, ні цей Чорний Великий не були МОЇМИ  драконами.  Вони зволили зі мною спілкуватися. А вона була МОЯ. І саме стосовно неї  часто поводила себе так, наче її не існує.  Мені було тро...
Читати далі →

Чорний Дракон. ГодЕн.

Лежала обабіч гостинця, стискаючи в руках самоцвіт. Не те що встати, рухатися не було сил. Драконятко полоскотало мене в щоку: «Вставай, їдемо до Дракона».Що за дурість? Який дракон? Дракон помер, залишився тільки камінець. Драконятко метушилося, кудись бігало, щось носило, щось і з кимось погоджувало.Скільки часу пройшло як тут лежу? Що, взагалі, діється? Драконятко підбігло до мене, взяло на руки, наче дворічну дитину і занесло в авто. Саме вмостилося на передньому сидінні. Господар машини не ...
Читати далі →

Смерть Дракона. Жах. (Драконятко)

Попереднє тут: http://h-dychkovska.vkursi.com/7300.html Ми з Ордо сиділи на лавиці київського парку і бовтали ногами. Лава була висока, ноги до землі не діставали, ми крутили кільця і вісімки, час від часу давали одне одному штурханців, вибивали ногами дріб, одним словом – бавилися. Перехожі дещо здивовано зиркали на мене, Ордо вони не бачили і певно така моя веселість видавалася їм геть чудернацькою. Мізерний час від часу виглядав з кишеньки і теж підсміювався. Було враження, що він виздоровлю...
Читати далі →

Драконятко. Мізерний

Попереднє: h-dychkovska.vkursi.com/6892.html Мені чомусь стало страшно. Страшенно страшно. Вхопила драконятко, як дитя, на руки і побігла геть від тої страшної скопаної землі…   Страшно-Страх-страж-стражда-стра-страта-трата-тра-та-тра-тра... Ми бігли довго… три дні лісом… два дні полем… втомилися, забрьохалися болотом… нарешті вийшли на гостинець. Якийсь добрий дядечко на фіакрі підвіз нас до долини. Драконятко любило доли. Гм… доля, діл, долівка, долоня, долати… Чудернацька вона, мова… мож...
Читати далі →

У пошуках Дракона. Бараболька

Попереднє: h-dychkovska.vkursi.com/4315.html Ордо сидів в мене на плечах. Наче киця. Дракони вміють змінювати свій розмір. Майже миттєво. Від Величезного і всеоб*ємного до малюсінького, що поміститься на дитячій долонці. Після того, як розтанув лід, хоч, може, і не до кінця, я почала рухатися і ми відновили пошуки Дракона. Першим нам зустрівся Володя. Він копав город і садив бараболю. Ми дивилися довго, щось було в його діях магічного. Лопата, ямка, бараболя, горбик… лопата, ямка, ба.... —...
Читати далі →

Росомаха (Драконяткові друзі)

Прокинулась від тупого болю в серці. Прямісінько біля мене валявся чорний осиковий кіл. Величезна дірка на рівні серця сочилася кров’ю. Чорною. Вражою. Теї крові було так много, що вона вже залила всю долівку і тепер сочилася крізь підлогу, просякала кудись вниз,  в землю і зникала там, н...
Читати далі →

Ніщо (Драконятко)

Попереднє: http://h-dychkovska.vkursi.com/3908.html Драконятко спало вже третій день не прокидаючись. Пробувала попереживати. Але виглядало воно гарним та здоровим, ет, варто покластися на його мудрість і не перейматися. Минув тиждень. Сон тривав.
Нарешті, сидячи якось біля монітора, відчула...
Читати далі →

Мічена (Драконятко)

Продовження. Мітка (Драконятко) тут: http://h-dychkovska.vkursi.com/3475.html

- Якщо мітку ти ставиш всім, чому називаєш мене міченою?
- Ти її відкрила.
- ??? Що відкрила? Мітку? Мітку любові? Послухай, я таки нічого не тямлю. Всі люди відкривають в собі любов. Люблять, закохуют...
Читати далі →