Ненавиджу її
Присвячується чоловіку, що любив любов,
чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку
у якого я хочу попросити пробачення....
Зніміть із неї цю червону сукню,
Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани
Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні,
Пораню і залижу пекельні рани
Та скільки в неї є тієї жінки?
І скільки в ній отого естрогену?
Пухкенькі губи і котяча спинка,
А я б їй вгризся зубами в самі вени….
На чутливій шкірі, залишаючи укуси,
Диявола я б виривав з її грудей
І на колінах...
Читати далі →
Читати далі →