Воском капає, сіллю сиплеться
Витікає з душі сльоза
Ніби покрадьки — тихо — схлипнеться,
Неба сніжного бірюза -
Тут незатишно, вітром колеться,
І тут темно. Біліє сніг,
Сухо сиплеться, трохи носиться
І влягається біля ніг.
Тут так холодно — хочу посмішки,
Або погляду, або снів...
Задихаюся — снігу домішки
Осідають на дно землі...

 ****
І студінь береси -
До серця си ближит,
І лютість не спреси,
Сльоза руку лиже.
Так сковує землю -
Шо гет не до жарту,
Зима снігом стеле
А я кладу ватру!
І сніг відступає,
По крокові в гори,
А свічка стікає,
З долонев говорит.
І вступитси холод,
Хоть близитси нічка,
У битві навпопад
Ти з ледом, я — з свічков

 ****

Обведений колом
Твій світ сиво-чорний,
А мій — цілі гори,
Лиш душу розгорну.

Ти захист придумав,
І викреслив зірку,
І мій світ розрунтав -
Так, то було гірко.

Та вистачить сили
Тебе не впустити -
Вже хмари поплили -
Мут снігом родити.

Я сніг цей розтоплю,
Вогню маю крішку.
В сльозі гнів утоплю,
І випалю свічков.

І скапайси, злобо,
По травах-по скалах,
Мені в світлі добре,
Тут біль — просто спалах.

Ти сильний, напевно,
Та страху не маю,
Іди собі — щезни,
І вже не шукай ми.

Автор віршів і модель — Іванна Стеф'юк