Казка про бабу Параску і не тільки...

Галиця бабі Парасці з Криворівні присвячую Баба Параска була стара, як світ, і вже сама не пам’ятала скільки їй літ. Вона сиділа на ґанку своєї, такої ж давньої дерев’яної хати і курила. Баба любила курити. До тютюну додавала тільки їй відомі карпатські трави і милувалася димом, як за...
Читати далі →

Життя

Сьогодні вранці прокинувся, й подивився у вікно яка в нас гарна природа й що нам українцям крім цього потрібно для життя, на це питання потрібно шукати відповідь. А чи я зможу сам знайти її, що ж нам потрібно щоб бути щасливими та заможними, не жити за принцимом хвилиної меркантильності, а планувати ще й майбутнє....
Читати далі →

Про "нам своє робить"

У приватній розмові у певному контексті сьогодні ця фраза була доречною. І от тепер кілька думок з приводу (бо без приводу регламент не дозволяє:).
Кожна людина має займатися своєю справою. Коротко і ясно як для роботи. А от для душі… Найдивовижніші люди — ті, хто здатний віддаватися справі от так просто, «для себе». Найкращі, найцікавіші. Їм не стати «Планктонінами Іванівнами Петровими-Сидоровими» (як я собі часом здаюся), їм не загрожує згоріти на роботі від надлишку менеджеризму і телефонних дзвінків. Вони не живуть у пластиковій вагонці, навіть якщо оточуючим так здається.
Читати далі →